Піст — період невживання скоромної їжі.
Плай — гірська стежка.
Пліт — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.
Плова — злива.
Повитиця — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.
Повітка — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.
Поденне — плата за кожен відпрацьований день.
Подри — полиці під дахом.
Полукіпок — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.
Примар — сільський староста; примарія — розправа (управа).
Пудити — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.
Путина — дерев’яна посудина.
Пущення — останній день вживання скоромної їжі перед постом.
П’ятизлотник — монета вартістю 75 копійок.
Риншток (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.
Рубель — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.
Рундук — ґанок.
Сакви — дві з’єднані одним полотнищем торби, що їх перекидають через плече (на груди й спину), або через спину коня.
Сарака — бідолаха.
Сахарня — цукровий завод.
Середохрестя — те саме, що Середопістя — четвертий тиждень Великого посту.
Сливе — майже.
Содома — безладдя, метушня, шум.
Сороківка — тут: дрібна розмінна монета вартістю двадцять копійок.
Соцький — у дореволюційній Росії, в тому числі й на Україні, — нижчий поліцейський служитель на селі, якого обирали на сільській сходці.
Спаш — потрава, псування, знищення трав, посівів тваринами.
Спузар — пастух, в обов’язки якого входить підтримувати вогонь, заготовляти дрова, носити воду.
Старшина — тут: виборна особа, що керувала справами села, волості.
Стая — дерев’яний намет, в якому живуть вівчарі та роблять сир (будз, бриндзю).
Сто сот крот — уживається як проклін, як вияв гніву, обурення.
Стодола — будівля для зберігання снопів сіна, соломи тощо, а також молотьби, віяння і т. д.
Струнка — намет для доїння овець.
Суточки — обгороджена гірська стежка.
Табівка — гуцульська шкіряна торбина з орнаментом, яку носять на ремені через плече.
Терниця — знаряддя для тертя льону, конопель.
Товар — тут: переважно велика рогата худоба.
Трембіта — довга на сажень сурма з дерева і з кори.
Урядник — у дореволюційній Росії — нижчий чин повітової поліції.
Фез (феска) — головний убір у східних народів.
Фереджа — параджа.
Філіжанка — чашка.
Флояра — басова сопілка-зубівка майже метрової довжини, поширена на Гуцульщині.
Фудульний — гордовитий, зарозумілий, пихатий.
Храбуст — осот. Хурманка — підвода.
Царинка — обгороджений сінокіс близько од оселі.
Челюсті — отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною сільської печі.
Челядь — жінота.
Чередінниця — відьма, що віднімає у корови молоко.
Черес — старовинний пояс, зшитий з двох складених разом ременів так, щоб можна було зберігати гроші та інші цінні речі.
Чорторий — глибокий рів, яма, провалля.
Чугаїна — свита.
Шабатурка — скринька, коробка.
Шавлія — багаторічна трав’яниста або напівкущова рослина з великими пахучими квітками; деякі види її використовуються в медицині, парфумерії та кулінарії.
Шаплик — посудина, відро.
Шліфи — офіцерські знаки.
Шпарка — щілина.
Шуплаття — одяг, білизна; дрібні домашні речі.
Юпка — верхній жіночий одяг у вигляді довгої корсетки з рукавами.
Юхт (юхта) — сорт виправленої шкіри.
Ятка — тут: легка будівля для тимчасового користування (торгівля, виставка тощо); балаган.