З а р і н о к — пологий берег річки, вкритий рінню.
З а с т а й к а — житло чабана-гуцула в полонинах.
З б і р ж а к (збіржаник) — візник.
З г а р д а — намисто з монет або хрестиків.
З е м с ь к и й — службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.
І з в о р — яр.
І м б р и к — казанок.
К а л а б а т и н а — топке місце, калюжа.
К а п а р а н — верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.
К а р м а з и н — сукно малинового кольору.
К а р н а в к а — металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.
К а р у ц а — хура, віз.
К а т р а г а — курінь.
К а ш и ц я — дерев’яна обшивка берегів.
К е п т а р — у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.
К и ч е р а — гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.
К н а к — поліційна дільниця.
К о в б а н я — глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.
К о з а р — козячий пастух.
К о н с е к в е н т н и й — послідовний.
К о п и л — тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.
К о р с е т к а — верхній жіночий одяг — безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.
К о р у г в а, к о р о г в а — прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.
К о т в и ц я — якір.
К р е с а н я — капелюх.
К у н я — волоть очерету.
К у ф а — дерев’яне відро.
К ч у л а — овеча вовна.
Л а з а р о н і — волоцюга.
Л і с а — огорожа, сплетена з хворосту.
Л у д і н н я — тут: одяг, вбрання.
Л ю б а с — коханець.
М а й — мабуть.
М а л а й — вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.
М а н н а — тут: молоко.
М а н т а — плащ.
М а р ж гі н к а — худоба.
М о к а н — горець-чабан.
М о л ь ф а р — чарівник.
М о с к а л ь — вояк, солдат.
М о ц у в а т и с я — боротися, мірятися силою.
М р и ч — туман, імла.
Н а б і л — молоко, молочні продукти.
Н а б і р — у борг, без грошей.
Н а м і т к а — покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.
Н е г у р а — туман.
Н е д е я — дика вершина гори.
О б о р а — відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.
О б о р і г — повітка на сіно.
О б р і к — січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.
О д а л і с к а — служниця або наложниця в гаремі.
О к о — міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.
О с л і н — переносна кімнатна лава для сидіння.
О с т р е в а — суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.
О т ч е н а ш — молитва у віруючих християн; мораль, нотація.
О ф і р а — те саме, що жертва.
О ч і п о к — старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.
П а з у в а т и (пазити) — пильнувати, стежити.
П а т е р гі ц я — довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.
П і д т гі ч к а — нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.
П і л — нари в селянській хаті, розміщені між піччю і протилежною до печі стіною.
П і с т — період невживання скоромної їжі.
П л а й — гірська стежка.
П л і т — сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивають бриля.
П л о в а — злива.
П о в гі т и ц я — однорічна трав’яниста рослина; бур’ян.
П о в і т к а — господарське приміщення для утримання домашніх тварин або зберігання сільськогосподарського реманенту та різного майна.
П о д е н н е — плата за кожен відпрацьований день.
П о д р и — полиці під дахом.
П о л у к і п о к — 30 снопів скошеного або зжатого хліба, складеного хрестоподібно колоссям усередину і прикритих зверху одним снопом-шапкою.
П р и м а р — сільський староста; примарія — розправа (управа).
П у д и т и — тут: жити позиченим, позичати хліб пудами.
П у т и н а — дерев’яна посудина.
П у щ е н н я — останній день вживання скоромної їжі перед постом.
П ’ я т и з л о т н и к — монета вартістю 75 копійок.
Р и н ш т о к (риштак) — водостічна канава; переносно — покидьки суспільства.
Р у б е л ь — довга жердина, яку кладуть зверху на віз із сіном й притягують за кінці вірьовкою так, щоб, придавивши, утримати вантаж, або вузька дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни.