Друзі пішли по трубі. Крильця Тінкі мерехтіли в темряві, і Лілі майже не було страшно.
Тунель швидко закінчився, і наші шукачі пригод потрапили до оранжереї.
Лілі знову залізла Тінкі на спинку, і вони злетіли над довгими рядами столів із безліччю квітів у горщиках. У темряві це було схоже на досить густий ліс.
— Ох! Уночі всі квіти однакові, — зітхнула дівчинка. — Як же нам знайти нашу камелію?
— А я спробую запалити чарівний вогник, — прошепотів кролик.
— Тоді ми зможемо облетіти всі квіти і розглянути їх ближче, — закивала дівчинка.
Тінкі склав лапки човником і зосереджено подув у них. Лілі побачила, як спалахнула в темряві маленька золотиста зірочка.
— Чудово! — зраділа дівчинка. — А як ми понесемо вогник?
— Він сам полетить поряд, — хихикнув феріґард.
Друзі злетіли над рослинами, і вогник справді слухняно висвітлив їм дорогу. Нараз Лілі скрикнула і показала на стіл — в обрисах однієї з квіток вона пізнала камелію.
Друзі сіли на стіл, і дівчинка підбігла до високих горщиків.
— Ага! Попалася! — почула Лілі в себе над головою хрипкий голос.
І не встигла вона збагнути, що сталося, як потрапила під скляний ковпак!
Розділ 6. У полоні
Лілі опинилася в пастці. Навколо спалахнули лампи, і яскраве світло засліпило її. Дівчинка зрозуміла: містер Нокс здогадався, що до оранжереї хтось пробрався, і зумів непомітно підкрастися до столів. Переляканий Тінкі сховався за найближчим квітковим горщиком, забувши, що цей страшний чоловік не міг його побачити.
— Що ж ти таке? — мовив неабияк подивований містер Нокс, нахиляючись до самого скла. — Може, ти ельф? Або гном? Як же мені пощастило, що спіймав отаку незвичайну істоту! Анумо віднесу я тебе в лабораторію.
Учений, який був більше схожий на чаклуна, спритно змахнув Лілі в якусь банку і щільно закрив кришкою. Старий поніс свою здобич до будинку, а Тінкі, невидимий і беззвучний, полетів за ним.
Лабораторія містера Нокса була чималою. Уздовж однієї стіни стояли високі стелажі, заставлені баночками та колбами. Тінкі заглянув в одну із цих дивних банок, але одразу відлетів подалі. Через скло великими неживими очиськами на нього дивилася жаба. А ось вздовж другої стіни були полки з клітками. У них сиділо безліч нещасних тварин: хом’ячки та миші, кролики і навіть дві мавпочки.
— Та цей учений гірший за будь-якого чаклуна з казки, — пробурчав феріґард.
Тим часом Нокс пересадив Лілі у великий порожній акваріум, накрив його склом і кудись пішов.
Тінкі враз опинився коло дівчинки.
— Лілі, — покликав кролик, намагаючись зрушити скло, — тобі треба якнайшвидше вибратися з акваріума. Тоді я зможу забрати тебе звідси.
— Відлети кудись, сховайся, — раптом почув кролик приглушений голосок Лілі. — Нокс іде.
Тінкі вмить розчинився в повітрі.
— Так-так, подивимося ж, хто ти є насправді, — бурмотів учений, наближаючись до своєї незвичайної здобичі.
Нокс почав розглядати дівчинку через велике збільшувальне скло.
— Гм, ти схожа на дитину. Але діти не бувають такими маленькими, — розгублено мовив учений. — Гаразд, розберуся я з тобою, мабуть, завтра, а зараз… піду спати.
Містер Нокс зробив крок, щоб піти, але відразу ж повернувся. Він поставив у акваріум блюдце з водою, поклав носовичок і шматочок печива.
— Отак буде краще, — засміявся він. — Пригощайся, ти у мене в гостях.
Учений пішов і вимкнув світло в лабораторії.
Тінкі трохи почекав, а потім підлетів до акваріума. Він знову спробував зрушити скло, але не зміг.
— Я надто маленький, — зітхнув кролик. — Що ж його робити?
— Тінкі, ти ж чарівний захисник. Гадаю, тобі необов’язково бути сильним, щоб зрушити скло, — пролунав раптом таємничий шепіт.
— Ой! — скрикнув Тінкі.
— Хто це? — злякано озирнулася Лілі, намагаючись зрозуміти, хто говорить.
— Це мій Учитель, — розгублено сказав кролик і вмить радісно перекинувся в повітрі. — Справді! Я так був розхвилювався, що мало не забув: я ж можу творити дива!
Кролик облетів акваріум, у якому перебувала Лілі, і скляна кришка здригнулася, а потім відлетіла вбік так, ніби вона стала легка мов пушинка.
— Обережно! — скрикнула дівчинка. — Нокс може нас почути.
Тінкі відразу уповільнив політ скла, і воно м’яко лягло на стіл. Кролик залетів в акваріум, і Лілі застрибнула йому на спинку. Друзі злетіли до самої стелі.
— Ура! Ми на волі! — заверещав феріґард. — Нумо хутчій летімо з цього моторошного місця. Утім… Ми ж так і не забрали квітку твого тата…