— Вони подзвонили, — сказав Максиміліан. — Мої брати по ложі, з Хольмена. Люди з «Конона» намагаються посадити на дах гелікоптер. Хоча вітер двадцять метрів на секунду.
— Скільки у нас є часу?
Це запитала Стіне. Він не зрозумів чому.
— Година.
Відповів їй Франц Фібер.
— Вони не зможуть посадити гелікоптер у таку погоду. Але вітер починає стихати. За годину це стане можливо.
— Ми можемо бути там за годину, — сказала Стіне.
Каспер втупився очима в неї. Похитав головою.
— Колись ти поклався на мене, — сказала вона. — Можеш спробувати ще раз.
Щось у ньому здалося. Чи луснуло. Як пружина в якійсь механічній іграшці. Всередині нього почалася молитва. Звернена до жіночого. Діви Марії. Марії Магдалини.
— Добре, — відповів він.
Вона повернулася на каблуках.
Перед Каспером з ліжка підіймався Максиміліан.
Це було все одно що дивитися просто в могилу. Він був кістлявий, немов в’язень Ноєнґамма, якому пощастило вижити. І важив, мабуть, менше п’ятдесяти кілограмів. Його підтримували вже не біологічні процеси. А тільки воля і нефізичне натхнення.
— Я піду з вами, — заявив він.
Каспер підняв руку, щоб зупинити батька. Сестра Глорія зробила крок до хворого. Взяла його під руку.
— У мого народу, — сказала вона, — луо — на війну завжди беруть хоч би одного представника мудрої старості.
— І що, вибирають кого-небудь з хворобою Альцгеймера в останній стадії?
Африканка і Максиміліан пройшли повз нього. Каспер пошкутильгав за ними. Прихопивши з ліжка лікарняний халат. Він накинув його батькові на плечі.
Монастирська «швидка допомога» стояла на паркуванні з боку Фелледпаркен, поруч з лікарняним готелем. Тільки зараз Каспер побачив, що вона така сама, як і машини «швидкої допомоги» Державної лікарні, хіба що на дверцях монастирської був намальований Хрест Дагмари[94]. За кермом сидів Франц Фібер.
На ношах стояла Касперова валіза. Стіне відкрила її. Замість Касперових речей у ній тепер лежали тонкі блакитні комбінезони. Стосик довгих тонких рукавичок.
Стіне розгорнула комбінезони і роздала їх. Усі, включаючи Каспера, одягалися в них, ні про що не запитуючи. Максиміліанові довелося зняти халат, щоб перевдягнутися, на хвильку він лишився в самих трусах. Каспер відвів погляд.
Стіне роздала налобні ліхтарики — маленькі пластмасові капсули зі світлодіодами, що кріпляться на голові за допомогою резинки. Вона запалила свій ліхтарик. Попри те що був день, «швидка допомога» освітилася різким блакитним світлом.
Стіне відступила вбік, африканка вхопилася за кільце в підлозі й потягнула його. Півтора квадратних метра днища машини піднялися вгору. Каспер подивився вниз на знайомий геометричний малюнок — меандр. Виявляється, «швидка допомога» стояла над кришкою каналізаційного люка.
Стіне простягнула африканці гак, прикріплений до кільця. Сама вона тримала в руці такий самий гак. Гаки ідеально підходили до двох отворів у масивному металевому диску. Жінки легко затягли кришку в автомобіль і відкинули її на підлогу, немов це був якийсь пластмасовий ящик.
У «швидкій допомозі» знизу повіяло холодом. На місці кришки в темряву йшов тунель. З одного боку тунелю донизу спускався ряд приварених скоб.
Стрибнувши в цю дірку, Стіне зникла — миттєво, немов ілюзіоніст. Каспер подивився їй услід — вона стояла, тримаючись за скоби, вже на триметровій глибині.
— Наступний — Каспер, — скомандувала вона.
Він чув свою довіру до неї. Насправді вона нікуди й ніколи не зникала. Насправді він завжди знав, що саме за нею він не вагаючись готовий піти навіть у пекло. Головне, щоб вона не заперечувала.
А проте він перехрестився. Маленьке хресне знамення. Що не дуже впадає в очі. Ретельно настроєна молитва. І ось він пішов за нею.
Внизу виявилося холодніше, ніж він сподівався. Услід за ним спустилася африканка. На лівій руці вона несла Максиміліана — легко, немов ганчір’яну ляльку. Каспер побачив, що під пахвою у неї затиснуті два пластикових пакети з рідинами, трубки від яких тяглися до голок в руці його батька.
Скоби закінчувалися на вузькому майданчику. Франц Фібер спустився останнім. Коли всі вони зібралися, Стіне обернулася. У конусі світла від діод ного ліхтарика перед ними відкрився навколишній світ.
Перше, що Каспер відчув, — це запах каналізації. Він перевищував усе, з чим йому коли-небудь доводилося стикатися — навіть у цирку. Друге — це краса видовища. Вона в якомусь сенсі нейтралізувала сморід.
94
Хрест Дагмари — золотий хрест із зображенням Ісуса й Діви Марії, знайдений у XVII ст. в м. Рінґстеді.