Він нахилився до Стіне.
— Ти знала про мене заздалегідь. Ще до того дня на березі. Ти зовсім не заблукала, втративши судно. Я був пішаком у вашій грі.
Наступна ділянка була освітлена, і він побачив її обличчя.
— У цирку використовують допінг? — запитала вона.
Він не розумів, до чого це питання.
— Тільки у силових дисциплінах. Анаболіки. У всьому світі вже ніхто не виступає без анаболіків.
— Сестра Глорія колись показала нам список. З медичного журналу. Список препаратів, що викликають залежність. Вони виготовляються в лабораторних умовах. Ті деякі люди, які їх пробували, — винахідник та кілька лаборантів, — решту свого життя витрачають на пошуки грошей. Один укол коштує сотню тисяч, якщо не більше. Дія триває від однієї до десяти хвилин. Кажуть, що в результаті виникає надзвичайна ясність свідомості, посилюється відчуття любові.
Тунель розширився. Цього разу стало видно стелю, закруглену, немов дах ангара. У слабкому світлі він розгледів контури чогось, що нагадувало вівтар.
— Залишки фундаментів перших єврейських синагог, — пояснила Стіне. — Побудованих на язичницьких жертовниках.
Вона вказала на щось схоже на повалені стовбури дерев.
— Старі водопровідні труби. З видовбаного дерева.
Каспер відчував, як змінюється його погляд на місто. Раніше він вважав, що місто стоїть на вапняку і глині. Але виявилося, що це не так. Місто лежить на відходах і тлінних останках свого релігійного минулого.
Він настроїв молитву. Єдине, на що можна було звіритися. І ще на любов. Та й то невідомо.
— П’ять тисяч чоловік.
Це Стіне прошепотіла йому на вухо. Він завжди любив її дихання, воно змінювалося залежно від її настрою — а може, залежно від його? Зараз у ньому відчувався присмак гасу.
— За приблизними підрахунками матері Марії. Коли Глорія розповіла про ті речовини. У всьому світі п’ять тисяч чоловік.
Знайомих із подібним станом. Котрі не вживали хімічних речовин, але пережили щось подібне. Людей, які виявили, що дійсність — це пташина клітка. І які шукають двері, що ведуть назовні.
Він повернувся й подивився їй в очі. Вона разом із Синьою Пані і Кларою-Марією цілком могла б організувати компанію. Яка здавала б проникливий погляд в оренду фірмам, що займаються знесенням будинків.
— Ми бачили тебе по телевізору, — сказала вона. — Ми з сестрами. Дванадцять років тому. В антракті, коли всі замовкли, Марія сказала: «Він один з тих, хто знайомий з цим станом. Він шукає». І дивиться на мене. А потім каже: «Ти могла б зустрітися з ним». А я кажу: «Навіщо мені це?» А вона каже: «Щоб допомогти йому шукати. І тому, що він дещо знає про дітей». Ось через це я і прийшла. А там уже — як вийшло.
— Чому ж така непривітність? Втеча по Странваен? Із самого початку?
Вона затнулася.
— Коли я опинилася поруч із тобою, я відчула все те, над чим ти не владний. Твій внутрішній безлад. І щось іще. І раптом усе здалося непередбачуваним. Неконтрольованим.
Уже кілька хвилин він чув попереду якийсь шум. Схожий на звук великих турбін. Тепер звук став виразніший, посилився, почав нагадувати звук водоспаду. Вагонетка зупинилася. Тунель закінчувався бетонною стіною. Під їхніми ногами темна вода стікала через ґрати.
— Обідня перерва, — оголосила Стіне. — Три хвилини.
Сестра Глорія відкрила рюкзак. Роздала всім бутерброди з сиром. Каспер перекладав свій бутерброд з однієї руки в другу. Як і можна було сподіватися, запах каналізації нікуди не подівся. До нього не вдалося звикнути. Він ще посилився. І змішувався тепер із запахом жирів, що розкладалися, і нагадував піднесений до якогось звірячого ступеня запах із зливника кухонної мийки.
На стіні тунелю впадала в очі металева кришка, Стіне відкинула її червоним пожежним ломиком. За кришкою виявилося світлове табло — Каспер таких раніше ніколи не бачив. Франц уткнув провід свого ноутбука у рознімач поруч з табло. Вони із Стіне схилилися над дисплеєм.
При цьому Стіне їла. Наче й не було нічого. Він пригадав, як вона вперше зайшла до нього, коли він був у вбиральні. Це було під час його ранкової дефекації, його ритуального випорожнення. З маленького магнітофона, що стояв на поличці, линули звуки BWV 565[96], виконуваної на відновленому барочному органі в церкві Святої Крістіни у Фалуні. Стіне відчинила двері, увійшла і зробила музику тихіше. У руці в неї був бутерброд приблизно такого ж розміру, як і зараз. Але з авокадо й камамбером із сирого молока.