Допитували його три різні зміни, у кожній з яких було по дві людини — чоловік і жінка: схоже, вони проаналізували його відносини з жінками. Жінки ставилися до нього тепло і по-материнськи — будь-яка допитна команда грає на суперечності між добрими і злими батьками; у нього виникало бажання виплакатися на грудях у жінок, двічі він так і зробив, але питання не припинялись.
— Чому викрали дітей?
— Гадки не маю, — відповідав він. — Можливо, вони хотіли отримати викуп, може, були сексуальні мотиви.
— Ви щось говорили про ясновидіння.
— Це, мабуть, якесь непорозуміння, — говорив він. — Ясновидіння — це марновірство, я не марновірний, мої слова записані у вас на папері чи на плівці?
— Чому ви повернулися в Данію?
— Я повернувся, щоб померти у своєму гнізді. Мені сповнилося сорок два. Знаєте, це як у слонів. Для мене Данія — цвинтар слонів.
— Чому ви розірвали всі контракти?
— У мене немає більше колишніх сил.
— Де ви раніше зустрічалися з дітьми?
— Ніколи їх раніше не бачив.
— Дівчинка говорить, що знайома з вами.
— Вона помиляється. Ось що означає — бути улюбленим, обожнюваним і мелькати на сторінках газет. Діти й дорослі вважають, що знають тебе. Вас я теж у цьому підозрював. Думав, ви хочете бути ближче до слави.
— Вперше ви були у монастирі у квітні минулого року.
— Вперше я був там місяць тому. Мене привезли прямо з аеропорту.
— Чому вони вас забрали?
— Запитайте їх. Вони сестри милосердя. Хіба це не їхня робота — зцілювати заблудлі душі?
Через дві доби почалися погрози.
— Жінка, — говорили вони. — І дитина. Ми маємо право затримати їх на невизначений термін. В умовах надзвичайного стану звичайне законодавство не діє.
— Який це має стосунок до мене?
— Завтра вас відправлять до Іспанії.
Він внутрішньо розсміявся. Тихий, лише йому одному зрозумілий сміх. Він уже не почував страху. У людини не можна забрати більше, ніж у неї є. Після цього вона вільна.
— Каїн, — питала жінка, сидячи перед ним. — Що вам говорить це ім’я?
— Хіба це не з Біблії?
— Коли ви зустрілися з ним уперше?
— Посадіть мене до себе на коліна, — запропонував Каспер. — Щоб я міг зібратися з думками. Тоді я, може, щось і згадаю.
Його посадили на стілець з похилим сидінням. Він весь час сповзав униз. Йому розповідали про такі стільці: когось із марокканських артистів допитували в Іноземному легіоні в Аяччо, на Корсиці. Говорили, що стілець цей гірше за побої. Каспер витримав кілька годин. До середини «Дисонансного квартету»[100].
— Дайте мені інший стілець, — заявив він. — Не обов’язково «Еймс». Але він має бути зручніший, ніж цей. Або ж я за себе не відповідаю.
Вони ніяк не відреагували. Вони не вірили, що в його акумуляторах ще лишилась енергія. Тоді він підвівся і підкинув стілець ногою. Стілець упав на голову людині, що сиділа перед ним.
Миттю кімната заповнилася людьми, на нього наділи наручники — чорні пластикові браслети. Але інший стілець йому принесли.
— У дітей є якісь особливі здібності? — запитали його.
— Вони справляють враження талановитих дітей, — сказав він. — Вони напевно можуть сидіти на горшку й бити в барабан одночасно. А чи не запитати їх самих?
У кімнаті висіло довгасте дзеркало, що переливалося, немов облите олією, — скло прозоре тільки з одного боку, щоб непомітно для підозрюваних проводити пізнання. У цьому випадку це було безглуздо — він чув найменший рух за склом. Шкода тільки, що скло зрізало частину високих частот — як вологе повітря.
Частіше за інших було чутно Мерка. Іноді баронесу із Странваєн. Чоловіків і жінок, що звучали досить авторитетно. Двічі він чув голос, схожий на голос міністра закордонних справ, — колись йому запам’ятався звуковий малюнок з однієї ложі на гала-виставі. А можливо, йому все це тільки ввижалося. Єдине, в чому він був упевнений, був дощ.
Ще через дві доби він зрозумів, що правда їх не цікавить, їм потрібна була якась брехня. З якою вони самі і громадськість могли б змиритися.
— Дітей зґвалтували? Їх тому й викрали?
Він підвів голову й подивився їм в очі.
— Хотіли, — відгукнувся він. — Але не встигли. Можливо, їх також цікавили гроші. Фонд пожертвувань монастиря не з бідних. На початку минулого століття до нього надійшли великі кошти. Знаєте, пожертвування російських іммігрантів з вищого світу. Які приїхали в Данію, рятуючись від революції.