Карти попливли перед Касперовими очима.
— Звідки ця овеча покірність?
— Я зустрічався з дівчинкою. З матір’ю Марією. Я продам усе. Я передам усе в розпорядження Притулку. Я розкаююсь. Я про все шкодую. Твоя черга.
— Допоможи мені з хронологією, — сказав Каспер. — У серпні минулого року всіх дванадцятьох дітей зібрано в Копенгагені. Діти зв’язуються з тобою. Ти їм щось пропонуєш. Щоб улаштувати поштовхи? Вони в змозі викликати землетрус? Вони можуть маніпулювати матеріальним світом? А чи вони просто можуть передбачати події?
Він відкрив карту — це була десятка пік. Каїн стенув плечима.
— Я займаюся опціонами. Для мене майже немає різниці. Можна сприяти тому, аби щось сталося, а можна знати, що це станеться. Вони сказали, що очікуються поштовхи.
— І тоді у тебе виникає ідея скуповувати знецінювані землі. І створити у можливих покупців правильне чи неправильне уявлення про те, що поштовхи і зсуви ґрунту закінчилися. Для цього тобі були потрібні діти. А натомість ти мав привезти їх до Копенгагена, так стояла справа, еге ж?
Каїн кивнув.
— Але це ще не все, — не зупинявся Каспер.
— Я повинен був вплинути на громадську думку. І на засоби масової інформації. Коли діти розкажуть про все.
Каспер повільно похитав головою.
— Вони хочуть примусити світ до чогось. Погрожуючи тим, що можуть викликати природні катастрофи. Це вандалізм. Дитячий тероризм. Це діти-злочинці. Це правда? Вони на таке здатні?
Каїн знизав плечима.
— І ти збирався брати в цьому участь? — продовжував Каспер.
— Я звернувся. Побачив світло.
— Де в Копенгагені жили діти?
— У Притулку. Це було просто. Один з моїх співробітників був зв’язаний з Притулком.
— Білявка? — вів далі Каспер. — Ірене Папас?
Каїн кивнув.
— Притулок сам оплачував транспорт. Але з-за кордону забирали їх ми. У деяких випадках батьки не хотіли відпускати їх. Звідси й заяви про зникнення. На жаль, одне із завдань я доручив Ернстові.
— Чому мати Марія не розгледіла, хто ти є насправді?
Каїн перевернув карту. Це була двійка бубна.
— Сімеон Новий Богослов, — відповів він, — пише, що важливо не приписувати духовному вчителеві всезнання. Навіть найвидатніші — люди.
Каспер відчув, що йому стає боляче дихати. Може, від пари, може, від гіркого усвідомлення того, що його монополія на цитування отців церкви гине.
— Потім ви влаштували викрадення, — сказав він. — Чому ви викрали тільки двох дітей?
— Цього було цілком досить. Щоб переконати покупців.
— Клара-Марія надіслала картинку одному гідрологу. Жінці зі світського ордену. На картинці зображено Копенгагенський порт після землетрусу. Навіщо її було відправлено?
Каїнове звучання змінилося. Низка гримас і судом, що швидко змінювали одна одну, пробігла по його обличчю.
— Ці діти, вони диявольське поріддя. Викрадення їх — уже само по собі покарання. І ніякого судового переслідування вже не потрібно. Діти хотіли довести, що знали про поштовхи заздалегідь. Але вони нічого не повідомили мені.
Він відкрив карту. Це була шістка треф.
— Мої помилки, — продовжував Каїн, — можуть стати незвичайною відправною точкою для духовного зростання. Я можу все цілком змінити. І для жінок, і для дітей.
— Спочатку, — сказав Каспер, — ти прогуляєшся до в’язниці. Я хочу бачити карти.
Каспер відкрив свої карти. Каїн втупив очі у «стрит». Він теж відкрив свої карти. Це були король чирва і п’ятірка чирва.
— У червоному кольорі мало пігменту, — пояснив Каспер. — Ці карти трохи легші, трохи спритніші, ніж чорні масті. Зате картинки трохи важчі. Я чув твої карти.
Каїн нахилився до нього.
— У мене можливості як у американського президента. Я поверну до життя церкву. Я підтримую Притулок. Я — могутній союзник.
— Дітей врятував я, — сказав Каспер.
— У мене фантастичний духовний потенціал, — продовжував Каїн. — Мати Марія дала мені це зрозуміти. Мені просто довелося йти обхідним шляхом. Багатьом великим доводилося це робити. Міларепа[108]. Митар з Біблії. Багач. Павло. Але тепер я падаю в ноги. Перепрошую. Я галопом посуваюся вперед.
— Ти потрапиш до в’язниці Хорсенса. Це я — світло і надія для сестер.
— Я прийшов до смиренності, — не вгамовувався Каїн. — Глибокої смиренності. Я все віддам церкві. Притулку. Я схиляю голову перед своїм ближнім.
— Моя смиренність всеосяжніша, — наполягав Каспер. — Я пожертвував міжнародною кар’єрою. Я обмиваю ноги всіх людей. Готовий навіть тобі обмити.
Каспер намагався встати із стільця й опуститись навколішки, але він був слабкий. Каїн спробував зробити те ж саме. Це було змагання в смиренності. Пара засліплювала їх. Ставши навколішки один перед одним, вони вдарилися головами — випадково, але з такою силою, ніби кожен з них збирався вдарити іншого.