Нам, що стоять на самому початку шляху духовного оновлення, доводиться нелегко: найменша напруга згубно відбивається на наших добрих намірах. Співчуття, коли доходить до діла, часто виявляється лише тонким шаром сухозлітки на грубішому металі. Каїн схопив Каспера за горло. А проте Каспер не реагував. Якщо завзятий гравець у покер добре влаштувався, потрібно справді постаратися, щоб зрушити його з місця.
Але він відчув, як його зір і слух починають зраджувати його. Каїн поволі нахиляв його назад — до мармурової плити і форсунок, з яких із шипінням виривалася пекуча пара.
Каспер почув молитву, звернену до Дісмаса, доброго розбійника, який опинився на хресті поруч Спасителя. Дісмас був святим усіх гравців і всіх, хто відбуває довгі терміни у в’язниці.
Раптом він ударив Каїна головою.
Удар цей відкинув Каїна назад, його тіло прослизнуло по тонкому шару води на підлозі й ударилося об стіну. Лоб був розсічений, обличчя заюшене кров’ю.
Скляні двері відчинилися, у прорізі дверей стояв диякон.
— Лазня — священне місце, — сказав він, — як і церква.
Він відступив убік, Каспер звівся на ноги. Поволі, похитуючись, він підвів Каїна і чи то проніс, чи то протягнув його повз диякону.
Диякон показав у бік душу, Каспер поставив Каїна в кабінку, а сам став у сусідню. Диякон повернув кран.
Головки душу були не просто великими, вони були за розміром, як млинові колеса. І вода, яка полилася з них, була не просто холодною — це була розтала вода з Кавказьких гір.
— Холодні обливання, — вдумливо промовив старий, — завжди були частиною найглибших духовних практик.
Каспер відчув, як стиснулися мільйони капілярів. Але дух вочевидь піднісся.
— Ревнощі зростають пропорційно близькості до великих духовних учителів, — сказав він Каїнові. — Зрештою, коли ти опиняєшся на відстані простертої руки, вони наближаються до безумства. Я прошу тебе вибачити мені.
— Йди сюди, — вів далі він, — нехай Каспер витре тобі спину.
Каїн позадкував.
— Потім, — мовив Каспер, — я умащу тебе зволожуючим кремом. І розітру твої ступні.
Каїн схопив зі стільця рушник. Бородані з басейну не зводили з них очей.
Каїн, хитаючись, відступав назад. Не відриваючи від Каспера погляду, він обмотав навколо стегон рушник. Поплівся коридором. Каспер ішов за ним слідом.
— Я вдарив тебе! — кричав Каспер. — Я беру свій удар назад. Я цілую тебе в чоло. Я шкодую, що знову втратив самовладання.
Каїн дав раду замкові й розчинив двері на вулицю. Він скотився зі сходинок і опинився на хіднику.
Перехожі зупинилися. Поряд з ним опинилася жінка. На якусь дивну мить Касперові здалося, що це Аста Борелло. Це було б чудовою синхронізацією.
Потім він побачив, що помилився. І в якомусь сенсі відчув полегкість. Коли космос починає підносити сприятливі збіги обставин, важливо, щоб він не перестарався.
Каїн прочовгав мимо жінки й кинувся бігти по Бредґаде. Каспер помахав глядачам. І з уклоном відступив назад, у церкву.
Він повернувся тим самим коридором, одягнувся, але дорогою назад зупинився перед однією з маленьких кабінок. Обличчя людини, що лежала у ванні, закривала газета. Каспер увійшов.
— Вибачте, що турбую, — мовив він, — але мене привернув звук. Дуже хочеться востаннє послухати ваш годинник. А заразом заглянути у вашу газету.
Людина прибрала з обличчя газету. Це був Вайдебуль. Обидва вони подивилися на стілець з тикового дерева, що стояв поряд з ванною, де на акуратно складеному одязі лежав його дорогий годинник.
Юрист простягнув Касперові газету, той розгорнув її на останній сторінці — там, де була таблиця розіграшу лотереї. Каспер дістав білет, пальці його рухалися по рядках, аж поки він знайшов свій номер: його білет виграв. Він завмер, напевно, на хвилину.
— Мій білет виграв, — констатував він. — Шість мільйонів, це білет на восьму частину, значить, я отримую сімсот шістдесят тисяч. І я мушу визнати, що ось зараз, кілька секунд тому, на коротку мить мене наповнила не вдячність до Божественного, а злість від того, що колись на Кампмансґаде я не повернувся до мого коханого судового виконавця Асти й не позичив у неї тисячку, щоб купити повний білет, ви мене розумієте?
Юрист похитав головою.
— Жадібність, — пояснив Каспер, — одна з найкаверзніших перешкод на шляху духовного зростання. Але, дякувати Богові, наступної миті я відчув, як зазвучала щиросерда молитва, і вона триває, я молюся святій Сесилії, не знаю, чи чули ви про неї, це покровителька музики.