— Подруга, — вів далі Каспер. — Світловолоса, немов Мене Клінт[21]. Холодна, як сувора зима. Гостра, як німецька бритва.
Стоячи над ним на балконі, вона була схожа на Офелію. Десь уже наприкінці четвертого акту. Де процес уже став необоротним. Він попав у точку.
Він звівся на ноги. Немов Бембі на льоду. Йому б слід було хутенько накивати п’ятами. Але сил більше ніж на powerwalk[22] не було.
Він перекотився через стіну саду й упав на одну з маленьких доріжок, що ведуть до Кюстваєн. Зірвався на ноги, вибіг на дорогу: таксі не було. Він перейшов через проїжджу частину, побіг швидше. Для початку важливо дістатися до темної ділянки навколо іподрому. У глибині під’їзду до одного з будинків блиснули фари, і він пірнув у темряву. «Ягуар» стояв упритул до будинку, дверцята відчинилися, він бухнувся на заднє сидіння.
— Радіо настроєне на 71 мегагерц, — повідомив Франц Фібер. — Поліція змінює коди доступу раз на місяць. Таксисти вираховують їх першої ж доби. Вони зателефонували до поліцейської дільниці Гентофте, сюди їдуть дві машини.
Повз під’їзд, де вони стояли, проїхала патрульна машина і загальмувала перед клінікою, троє поліцейських забігли в будівлю: жінка і двоє чоловіків. За першою машиною спинилася ще одна.
— Помолімося разом, — запропонував Каспер.
Із дзеркала заднього виду на нього пильно дивилися жовті очі. Зі страхом. Молоді люди починають розпадатися на частини, коли опиняються в безвихідному становищі.
— Жінка. Яку ти змусив вийти на вулицю. Вона бачила, як я здавав сюди заднім ходом.
— Хоча б хвильку, — наполягав Каспер.
Він відкинувся назад. Помолився. Мовчки. Синхронно з биттям серця. Боже, зглянься на мене.
Він відчув цілковиту знемогу. Страх за дитину. Голод. Алкоголь. Кофеїн. Біль від падіння. Необхідність скласти зброю. Приниження. Тобі сорок два роки, і тебе розшукують, а ти гасаєш, як собака, вулицями. І відчув протиприродну розраду молитви.
Кісточки пальців застукали по склу машини. Франц Фібер завмер. Каспер натиснув на кнопку, вікно опустилося.
Це була жінка за шістдесят, волосся її було зібране у французьку косу. Було надто темно, щоб зрозуміти, у що вона вдягнена, але навіть коли б вона була вдягнена в лахміття, то все одно була б схожа на аристократку.
— Мені здається, я не замовляла таксі.
— Той день, коли вам знадобиться таксі, може настати, — відгукнувся Каспер.
Вона посміхнулася. У неї були прегарні вуста. Здавалося, що вони тренувалися в усмішках і поцілунках протягом шістдесяти років і досягли в цьому досконалості.
— А ви обіцяєте, що тоді опинитеся тут?
Світло фар упало на стовпчики біля в’їзду. Сподіватися не було на що.
— Я намагаюся врятувати дитину, — пояснив він. — У мене немає часу вдаватися в подробиці. Через непорозуміння я перебуваю в розшуку.
Вона пильно подивилась йому в очі. Немов очний лікар, який оглядає пацієнта щодо косоокості. Тоді несподівано випросталася. Повернулася. Пішла назустріч поліцейським.
Рухалася вона як прима-балерина, велично, з високо піднесеною головою. Вона підійшла до стовпчиків. Стала так, щоб затулити під’їзд і те, що було позаду неї. Щось сказала. Граціозно віддала наказ. Повернулася.
Поліцейські перетнули Странваєн, не озираючись. Франц Фібер скулився за кермом.
Каспер висунувся з вікна.
— Коли я виконаю мою місію. І відсиджу свій іспанський строк. Тоді я повернуся. І запрошу вас на вечерю.
— А що я скажу своєму чоловікові?
— А ми не можемо зберегти це в таємниці?
Вона похитала головою.
— Щирість — найважливіше. Срібне весілля було десять років тому. Ми робимо ставку на золото.
Двоє поліцейських усе ще стояли на хіднику. Виїжджати поки що було не можна.
— Така великодушна людина, як ви, — вів далі Каспер, — знає своїх сусідів. У тому числі й Лоне Борфельдт із будинку навпроти.
— Двадцять років, — відповіла вона. — Ще з того часу, коли вона не була знаменитою. І не переїхала сюди.
— Вона приймала всіх моїх чотирьох хлопчиків, — провадив далі він. — Ми з дружиною часто запитуємо себе: що спонукає її? Я маю на увазі пологи? Чому вона хоче брати в цьому участь дві тисячі разів?
Вона прикусила губу.
— Гроші, мабуть, — відповіла вона. — І недоношені діти. Вони її особливо цікавлять.