— Ти куди йдеш? — спитав хлопчик.
— Йду зігріти замерзлого ангела.
У хлопчикових очах спалахнули кольорові вогники.
— А можна мені з тобою?
Діти звучать цікаво. Світ рідко позбавляє їх відвертості, поки їм не виповниться сім-вісім років. Каспер оглянув Крістіанс Брюґґе — на набережній не було нікогісінько.
— Дорослі шукатимуть тебе.
— Всі щойно пішли на тиху годину. Мене самого лишили тут.
Його власна система і хлопчикова система діткнулися. А проте. У виборі партнерів треба бути особливо обачним.
— А раптом я якийсь збоченець?
— Вони інші, — відповів хлопчик. — До мене якось чіплявся маніяк.
Каспер перехилився через огорожу й підняв хлопчика.
Він натиснув на ґудзик біля дверей, звідкись із-за безлічі шарів скла його попросили пред’явити посвідчення особи. Він зробив вигляд, що пристрій зламався, підняв хлопчика на руки й показав на нього — присутність дітей відкидає на дорослих легітимізуючий відсвіт. Двері задзижчали, і вони опинилися всередині. Каспер посадив хлопчика на стійку.
— Це син Андреа Фінк, — заявив він. — У нього висока температура. Ми в дитячому садку підозрюємо, що це мишачий тиф. Ми подзвонили Андреа й домовилися, що зараз же привеземо його.
Службовець за стійкою відсунув свій стілець назад — подалі від джерела зарази. Ситуація була невизначена, все могло обернутися як завгодно. За спиною в охоронця висів список співробітників, кабінет Андреа Фінк був на четвертому поверсі.
— Я хочу до мами, — запхикав хлопчик. — Мені жарко. Мені погано. Я зараз виблюю.
Охоронець потягнувся до телефонної трубки. Каспер похитав головою.
— У неї зараз важлива нарада. Їм краще не заважати. Вона попросила нас піднятися прямо до неї, вона до нас вийде.
Він постукав і зайшов, не чекаючи відповіді. Жінка, що сиділа за письмовим столом, була здивована, але спокійна. Приміщення ніяк не відповідало його уявленням про те, як має виглядати кабінет у розвідувальному управлінні, — воно було велике й привітне. На підлозі стояла пальма заввишки з людський зріст. Пофарбовані в білий колір стіни ледь помітно вилискували рожевим. На письмовому столі стояла фігурка Будди. Він посадовив хлопчика на стіл, поруч з фігуркою і телефоном. Коли він садовив хлопчика, його пальці намацали телефонний дріт і висмикнули його. Якщо охоронець із заскленої будки захоче зараз подзвонити, то йому ніхто не відповість.
— Мене звуть Каспер Кроне, — сказав він. — Це я вам телефонував, питав про Клару-Марію.
Жінка поклала дві розгорнуті книги одна на одну і зсунула їх. Обличчя її стало відчуженим. Температура в приміщенні впала — до тих значень, коли вже необхідні шапка й рукавички.
— Я зібрала про вас відомості, — сказала вона. — Ви не одружені. І у вас немає дітей.
Частина її свідомості не могла відірватися від розгорнутих книг. Йому важливо було заглянути туди. Він узяв хлопчика на руки. Погладив пальцем фігурку Будди.
— Одне з повчань Будди, — провадив він далі, — яке я дуже полюбляю, говорить нам, що всі живі істоти були матерями одне одного. У попередніх життях. І знову будуть. Я продовжив цю думку. Це має означати, що всі ми були коханцями і коханками одне одного. І знову будемо ними. І ми з вами також.
Вона почала рожевіти, ледь помітно, під колір стін.
— Не знаю, як ви увійшли сюди, — промовила вона. — Але тепер ідіть звідси.
Вийшовши з кабінету, він поставив хлопчика на підлогу й опустився перед ним на коліна.
— Ти можеш виманити її звідти? — спитав він. — І потримати тут якийсь час?
Хлопчик відчинив двері. Каспер стояв навколішки за дверима.
— Я хочу пісяти, — сказав хлопчик. — Тато пішов без мене. Я зараз упісяюсь.
Жінка не рухалася.
— Можна я попісяю в горщик з квітами?
Каспер почув, як він розстібає блискавку на штанцях. Жінка відсунула стілець.
— Я відведу тебе до вбиральні.
Вони зникли в кінці коридору. Каспер прослизнув усередину.
Книги, які вона зсунула, виявилися докладним атласом Копенгагена і якимсь довідником на кшталт адресної книги.
Позаду письмового столу стояли маленький сканер і ксерокс, вони були увімкнені. Він скопіював обидва розвороти, склав копії й засунув їх у кишеню. Десь у вбиральні спустили воду. Він вийшов у коридор і пішов назустріч жінці й дитині. Жінка була бліда. Він узяв хлопчика за руку й пішов до сходів.