Обличчя його було біле, як у П’єро, а мізинець і підмізинний палець лівої руки були відставлені вбік, неначе він тримав у руці келих шампанського.
— Вона їх зламала! — кричав він. — Ця чорношкіра. Вона хотіла поговорити з тобою. Я сказав, що вона може все тобі переказати. Я хотів спровадити її. Вона десь тут у будинку.
— Я замкну двері, — заспокоїв його Каспер.
Двері зачинилися. Він замкнув їх. Вони з жінкою подивились одне одному в очі.
— У нас є магнітофонні записи, — сказала вона. — І вашого дзвінка нам, і двох дзвінків до Поліцейського розвідувального управління. У нас є свідки ваших відвідин острова Слотсхольмен. У нас є добрі юристи. Найменше, що вас чекає, це заборона на появу там. Ми передамо всі записи пресі. Вони справлять сильне враження. На дев’ять десятих вашої публіки — дітей та їхніх батьків.
— Вона сама прийшла до мене, — сказав він.
Вона його не чула. Ось у чому недолік тотемних стовпів — комунікація направлена тільки в один бік.
— Ви напишете записку, — продовжувала вона. — Просто зараз. Адресовану Кларі-Марії. Ви напишете їй, що вам запропонували роботу, ви змушені поїхати, вас довго не буде, можливо, цілий рік. Але що ви постараєтеся підтримувати з нею зв’язок. Після цього ви триматиметеся від неї подалі. Назавжди. Усім на втіху.
Він узяв великий вітальний конверт з підноса, написав те, що вона вимагала, на зворотному боці — помадою. Простягнув конверт жінці.
— У кіно, — сказав він, — жінки засовують такі напахчені записочки в бюстгальтер. Може, вам допомогти?
Це була спроба трохи відкрити її систему, щоб з’явилася можливість услухатися. У нього нічого не вийшло. Вона лише задумливо подивилася на нього. Поглядом, яким лісоруб з бензопилою відзначає ті дерева, які збирається валити.
Він відчинив їй двері, показав, де вихід, і пішов за нею.
Вона йшла, як пливе морський коник у тридцятиградусній морській воді, у такт тільки їй одній чутному ритму мамбо.
— Що з цими дітьми? — спитав він. — Що за здібності такі?
Вона не відповідала, він відчинив пожежні двері, що виходили на Студієстреде.
— Чому ви все це говорили мені тут? — спитав він. — Чому не вдома?
Вона зробила жест, який охоплював ресторани, «Палас», машини, що їхали бульваром Г. К. Андерсена. Потік людей, що прямували до нічних розваг.
— Саме тут, — зауважила вона, — можна відчути, як це буде — опинитися на першій сторінці ранкових газет з обвинуваченням у педофілії.
— А навіщо ламати пальці Мадсену? — спитав він.
— Вони не зламані, — відповіла вона.
Вона подивилася на свої руки. Вони були більші за Касперові руки, це були руки піаністки, кожна з них могла б узяти октаву — плюс зменшену квінту.
— Маленькі хитрощі, без яких не обійтися, — пояснила вона. — Якщо чорна жінка хоче вижити. У світі білих чоловіків.
У подальші три тижні він перебував у стані, близькому до ступору, цілковито присутній тільки на манежі. Третього тижня він отямився тієї миті, коли прямував до магазину, щоб купити телевізор. Тоді він зрозумів, наскільки все серйозно. У Юнґа десь написано, що найшвидший шлях до психозу лежить через телебачення. Він вернувся додому.
Якраз у періоди депресії важливо не забувати про свої здорові захоплення. Того ж вечора він пішов на Ріхсвай. І програв у покер. Кілька годин по тому він стояв перед тихою дівчинкою.
— До мене приходила одна жінка, — сказав він. — Африканка.
— Сестра Ґлорія?
— Це ім’я їй не пасує, — зауважив він. — Воно означає «слава».
— А що таке слава?
— Це буває, коли ти зробив щось гарне. Вона нічого гарного не зробила. Вона змусила мене збрехати. Написати тобі, що я збираюся поїхати.
— Я їй не повірила, — сказала Клара-Марія. — Я її наскрізь бачу.
Вона подивилася йому в очі. Це був погляд, який проникав через усі перешкоди: череп, мозок, вагончик. Звучання дівчинки змінилося, навколишній світ почав кудись зникати, волосся стало дибки на його голові — і ось усе минуло, все знову було як і раніше.
— Я хочу їсти, — сказала вона.
Він приготував їй вечерю.
Він навчився цього у Стіне. Якось він сидів на стільці, там, де зараз сиділа Клара-Марія, а Стіне стояла біля конфорок, вони до цієї хвилини знали одне одного два тижні, і тут вона раптом сказала:
— Тобі треба навчитися цього.
Спочатку він не зрозумів, що вона мала на увазі.