— Рік тому, — провадила далі вона, — зникла одна з наших послушниць зі світського ордену, сестра Ліла, вона разом зі мною опікувалася дітьми. Її затягли до машини, зав’язали їй очі і викрали. Протягом двох днів про неї нічого не було відомо. Виявилося, що її зв’язали і катували. Били. Розпитували про дітей. Через два дні її відвезли на пустир Амаґер Феллед і кинули там. Вона досі не оговталася після того, що сталося. У тому, що ви називаєте відсутністю звучання, ховається багато талантів. Ми боїмося, що хтось спробує використати їх.
— А поліція? — спитав він.
— Вони в курсі справи. Вважається, що Притулок може зазнати терористичного нападу. Це означає, що існує план на випадок, коли щось трапиться. І що є патрульна машина, яка проїжджає повз наші ворота двічі на тиждень. Більшого вони для нас зробити не можуть. Їх можна зрозуміти. Адже немає ніяких конкретних доказів.
— Звідки ці діти?
— З родин, які пов’язані зі світським орденом у різних частинах світу, де Східна церква має давню традицію: Єрусалим, Ефіопія, Австралія. Подекуди на Сході. Франція. Родини не дають ніяких зобов’язань і не носять ніякого особливого одягу. Вони самі вирішують, наскільки близьким буде їхній зв’язок з монастирем.
— Що тут роблять діти?
Вона виглянула у вікно. Немов чекала, що Всевишня їй суфліруватиме.
— Ми могли б назвати це тренувальним табором, — сказала вона. — Свого роду міжнародною недільною школою. Ми збираємо їх раз на рік. Цього разу все вже скінчилося. Ми побоюємося за наступний рік.
Він намагався почути в ній щось крім голосу. Ось зараз голос її був хрипкий, грубий, немов крупний щебінь на транспортері в каменоломні. І авторитетний. Це був голос для виголошення остаточних рішень, благословень або проклять. Йому не вдавалося почути, що ховається за ним.
— Ми являємо собою сучасний монастир. Ми цілком готові до будь-яких несподіванок. Справді, до найнесподіванішого. Але не до такого.
— Вам потрібна охорона, — сказав він. — Давайте я знайду вам когось.
Вона обійшла навколо письмового столу, підсунула до нього стілець і сіла. Вона опинилася дуже близько від нього, йому захотілося відсунутись. Але сигнали від мозку до м’язів проходили якось погано.
— Це неординарні діти, — сказала вона. — Але й злочинці — теж не звичайнісінькі люди. Ми не знаємо, що саме на нас чекає. Але це буде щось серйозне.
Йому вдалося відсунути стілець назад.
— Я артист, — сказав він. — Мені потрібно думати про свою публіку, у мене є колосальний борг. У мене контракти на півроку наперед. За кордоном.
Він не знав, чи почула вона його.
— Ми в Східній церкві працюємо з рольовими моделями, — сказала вона. — Це те, чим є святі. За образом Спасителя вони були народжені, щоб блукати серед грішників і розбійників. На Сході їх називають бодхісатви. Нам тут якраз потрібен свій святий. Щось на зразок подоби святого. Людина, яка піде на контакт з цими людьми. Хай хто б вони були. І зможе якось змінити всю цю ситуацію. Стати посередником між нами й офіційною владою. Ось що нам потрібно.
Він відсунув стілець ще трохи назад.
— Вам потрібен поліцейський стукач, — сказав він. — Я — цирковий артист, який багато працює за кордоном. На той час я вже буду в турне на Лазурному березі.
— Так, але не в тому випадку, якщо ви розірвете невиконані контракти. Тоді ви будете зганьблені. Публічно. Ви будете схожі на грішного ангела. І тоді, можливо, ці люди спробують використати вас. Хай хто б вони були. Адже всім відомо, що у вас є підхід до дітей.
Обстановка була цілком домашня. Немов у «Гольдберґ-варіаціях». Вона говорила так, наче вони були знайомі багато років. Ніби вона його старша сестра. Цілком щиро.
— Великі мережі вар’єте в Іспанії, — продовжував він. — І на Лазуровому березі. Вони в цьому випадку поставлять вимоги про відшкодування збитків.
— На величезну суму, — погодилася вона.
— Мене занесуть до чорного списку, — сказав він.
— Майже в усьому світі.
Вони посміялись.
— І тоді я вирушаю сюди, — сказав він. — Припустімо, минув рік. Я вбив свою кар’єру.
— Це вбивство із співчуття. Вона все одно вже вмирає. Краща частина вашої натури сама шукає чогось глибшого.
— Отже, у мене немає більше майбутнього. Проти мене заведені справи в Данії і в Іспанії. І тут я приїжджаю сюди. І що тоді?
— Ви чекаєте. Ми самі прийдемо до вас. Або Клара-Марія. Вона захоплена вами. Я була разом з нею в цирку, коли вона вперше побачила вас. Ми насилу відвели її додому. Ви будете поруч. Коли будете потрібні. Ви виглядатимете як справжній банкрот. І вони зв’яжуться з вами. Можливо, ми знайдемо спосіб указати їм на вас.