Обоє вони замовкли. Потім слухавку взяв Максиміліан.
— Ти, звичайно, не повіриш. Але у мене ще залишилися друзі. Я попросив їх поцікавитися Каїном. Мені тут дещо про нього надіслали. Твого віку. Про дитинство нічого не відомо. Перша згадка про нього — його служба у військово-морському флоті. Далі торговий флот, морехідне училище, штурманське стажування, морська академія, і ось він стає капітаном. Потім отримує ліцензію на морську торгівлю, потім складає військово-морський іспит. Потому працює в ІМО — Міжнародній морській організації. Паралельно вчиться на економічному факультеті. Наймолодший капітан флагманського судна за всю історію данського флоту. Залишає державну службу. Під підозрою в контрабанді. Він цілком міг скористатися своїм знанням міжнародних систем сповіщення і радіолокації. З 1995 року розшукується за незаконне судноплавство з порушенням міжнародних норм безпеки. Тоді, очевидно, економічні злочини. Його не бачили, не пізнавали і не фотографували з 1995 року. Припускають, що постійно живе в Англії. Припускають, що він організатор незаконної торгівлі компаніями через підставну фірму в Данії.
— Як може називатися його данська фірма?
— «Конон».
Каспер заплющив очі.
— Окультне, — продовжив він. — Якщо воно коли-небудь існувало. У цирку. Хто міг би про це щось розповісти?
— Скрізь шарлатани.
Каспер нічого не відповів.
— Ти не намагався звернутися до архіву Музею веселощів у Фредеріксберзі? До зібрання Барлі? До циркової агенції «Бумхоф»?
— Та жінка, — вів далі Каспер. — Про яку ви з матір’ю говорили. Якось це було пов’язано з птахами.
Максиміліан замовк. Десь там, у тиші, було чути страх.
— Феодора, — відповів він. — Єнсен. Найзнаменитіший номер з птахами. Найпрекрасніша пам’ять у світі. Але, по-перше, вона не буде з тобою розмовляти. А по-друге — це шлях у безвихідь.
Каспер нічого не відповідав.
— Притулок для старих циркових артистів у Крістіансхауні.
— Весь район Крістіансхаун евакуйовано.
— На добровільних засадах. Вона вже давно нікуди не ходить. Вона там; Якщо ще жива.
Слухавку знову взяла Вівіан.
— Лоне Борфельдт, — запитав Каспер, — де вона працювала, чим цікавилася?
— Це було давно. Наскільки я пам’ятаю, це було спільне дослідження. Медичного інституту «Панум» та Інституту вивчення свідомості.
Каспер чув, як моторний човен рухається по Стоккелепет. Він чув відбиття від екранів тисячі телевізорів, що оточували його. Якщо всі поверхні навколо тебе тверді, несприйнятливі і сильно відбивають звук, то сила звуку практично не залежить од відстані. Тоді невблаганний світ тисне на нас, не збавляючи гучності.
— Мені доводилося брати участь у нарадах експертів VISAR’а, — сказала Вівіан. — Може, з десяток разів. Я знайома зі слідчими. І з Поліцейського розвідувального управління, і з відділу А. Ці люди завжди тримають себе в руках. Але цього разу все інакше. Зараз їм страшно. Здоровим міцним поліцейським. Не знаю, що ти там затіяв. Але будь обережний.
Вона поклала слухавку. Він якийсь час сидів, дивлячись на телефон. Потім дістав лотерейний білет. Перевернув його. На зворотному боці була домашня адреса Лоне Борфельдт.
Вони проїхали форт Шарлоттенлунд, після купальні звернули від берега, об’їхали парк Дюрехавен у напрямку до схилів позаду містечка Родвад.
Будинки траплялися все рідше, нарешті вони закінчилися. Праворуч у бік протоки Ересунн тяглася долина, ліворуч видніли пагорби — круті, як скелі. Каспер опустив скло, подав знак, вони спинилися й вийшли.
Вони стояли біля високої дротяної огорожі. За лужком завдовжки метрів п’ятдесят прямовисною стіною здіймалася круча, але не було ніякого будинку. Лужок облямовували великі кущі. В одному з кущів ховався подвійний навіс для автомобіля, в ньому стояв маленький «мерседес». Поряд з ним — чорний позашляховик завбільшки з трактор. Вентилятор радіатора ще обертався, можливо, саме його він і чув.