— Здається, ви схожі на якогось волоцюгу, — відповіла вона.
Він випростався.
— Вони привезли дітей сюди, — сказала вона, — вони живі, стан їхній був задовільний. Їх збираються використати для чогось. Це якось пов’язано з поштовхами. Не знаю як.
Він відрегулював телескоп. На даху будинку були дві шлюпбалки. На колесах. Позаду них — силует двигуна.
— Чим займаються в «Кононі»?
— Офіційно це фінансова установа. Вони торгують винятково опціонами.
— Де Каїн?
Вона похитала головою.
— Про яке вбивство ви говорили? — спитала вона.
— Поліція вважає, що є зв’язок між низкою викрадань. Одну дитину було знайдено. Дівчинка. Її катували і душили.
Він пішов до дверей, вона пішла за ним.
— Я хочу все виправити, — сказала вона. — Щоб можна було дивитися в очі своїй дитині.
— Почекайте до пологів. Ми, здійснюючи паломництво заради спокутування, робимо все послідовно.
Каспер допоміг підвестися укляклому чоловікові і посадив його на диван. На столику біля дивана лежала пачка роздруківок на стандартних аркушах.
— Що було спільного, — спитав він, — у всіх цих пологах?
— Не було ніяких ускладнень. Усе проходило спокійніше, ніж під час звичайних пологів. Швидше. Деякі з жінок були матерями-одиначками. Більшість були заміжні. І ще — погода…
Вона стояла впритул до нього.
— На небі були веселки, — пояснила вона. — У всіх випадках ті, хто приймав пологи, бачили веселку. За вікном. Я розмовляла з кожним з них окремо. Вночі теж були веселки. Бувають і нічні веселки. Гало навколо місяця. Білі веселки на нічному небі, місячне світло, відбиване хмарами.
Він відчинив двері до ліфта.
— Залишається сподіватися, що в кінці шляху чекає золото, — сказав він. — Там, де кінчається веселка.
Вона заступила двері.
— Ці діти, — сказала вона, — хлопчик і дівчинка, вони не зовсім звичайні діти.
Він не знав, що відповісти.
— Вони були спокійні, — сказала вона. — Не веселі. Але дуже спокійні. Я не можу пояснити це. Але це було неприродно. Їм би належало бути пригніченими.
Він обережно прибрав її руку з дверей ліфта.
— Каїн, — продовжувала вона. — Він власник санаторію. Зараз він там. Він телефонував звідти. П’ять хвилин тому.
— Як ви дізналися, що він телефонував звідти?
— Звук великих джакузі. Я чула його.
Він почув звук її системи. Глибокий, прадавній. Звук якоїсь нескінченної туги.
— Ви народилися передчасно, — зрозумів він.
— На сьомому місяці. Мене оголосили мертвою. Поклали до мийні. Де, кажуть, я стала стукати по кришці, якою накрили піднос. Коли я почала працювати акушеркою, то познайомилася з лікарем, майбутнім пенсіонером, який пам’ятав мою історію. Він називав мене «Лоне з мийної».
Каспер не міг стримати свою руку. Вона мимоволі зметнулася вгору й погладила її по щоці. Хоча він чудово розумів, що не варто дуже вже пестити вагітних жінок на очах у їхніх чоловіків.
— До речі, Франц і я, — зауважив він, — ми просто не тямимося від тих, хто намагається вижити.
— Я не з полохливих, — сказала вона. — Але я боюся його. Каїна.
Каспер зробив знак, Франц звернув на стоянку край дороги. Каспер показав на пласку металеву фляжку.
— Чи не знайдеться ще трохи запальної суміші, — спитав він, — для двох холостяків, які щойно навідали молоду пару, що чекає на збільшення родини?
Франц Фібер налив, виноградний дух наповнив машину.
— Який звук іде від людини, яка вбила дитину?
Каспер скористався б якими завгодно кружними шляхами, аби уникнути відповіді на питання. Але очі хлопця жовто й наполегливо світилися в темряві.
— Двічі в житті, — сказав він, — мені довелося опинитися поруч з людьми, які вбили дитину, обидва вони були цирковими артистами, один з них задавив дівчинку, це був нещасний випадок, другий забив до смерті свого сина. Навколо обох було тихо.
Він відчув безпорадність. Перед великим жахом і великими чудесами ми безсилі. Меса сі-мінор і великі війни — з такими речами окремій людині ніяк не впоратися.
Але він чув, що цей молодик ще безпорадніший. І хіба — в цьому безпритульному світі — одноокий не зобов’язаний спробувати допомогти сліпому?
— Є два види тиші, — сказав Каспер, — чи, в усякому разі, я це так чую. Є висока тиша, тиша для молитви. Тиша, коли ти близький до Божественного. Та тиша, яка є сконденсоване, неясне передчуття народження звуку. І є інша тиша. Безнадійно далека від Бога. І від інших людей. Тиша відсутності. Тиша самотності.