А потім, не зупиняючись, щоб перевести дух, він вибухнув молитвою. Він продовжував до тих пір, поки, очевидно, не зміг придумати, що ще сказати, а тоді трохи підвищив голос:
- Оскільки Всемогутньому Богу було завгодно по його великій милості забрати до себе душу нашого дорогого брата, що пішов звідси: тому ми доручаємо його тіло безодні... - Він кинув на двох матросів суворий погляд, але вони втупилися на нього з відкритими ротами. - Ей, не займайтеся цим усю ніч. Перекиньте утриманця, чорти б вас забрали.
Здригнувшись, вони кинулися до маленького згортка, що лежав на палубі, і жбурнули його за борт. Він занурився у воду майже без сплеску. Капітан Ніколс продовжував з легкою задоволеною посмішкою на обличчі.
- Бути перетвореним в тління, чекаючи воскресіння тіла, коли море віддасть своїх мерців. А тепер, дорогі улюблені брати, ми всі промовимо молитву Господню, і без бурмотіння, будь ласка. Бог хоче чути, і я хочу чути. Отче наш, що є на небесах...
Він промовляв це команді гучним голосом, і всі, крім А-Кея, сказали це разом з ним.
- Отже, хлопці, ось, мабуть, і все, - продовжив він, але тим же єлейним голосом. - Я радий, що у мене була можливість провести цю сумну церемонію належним чином. У розпал життя ми знаходимося біля смерті, і нещасні випадки будуть відбуватися в самих упорядкованих сім'ях. Я хочу, щоб ви знали, що якщо вас заберуть за межу, з-за якої ніхто ніколи не повертається, поки ви знаходитесь на британському судні і під британським прапором, ви можете бути впевнені, що будете мати гідний похорон і поховають вас як вірного сина нашого Господа Ісуса Христа. За звичайних обставин я мав би зараз закликати вас триразово привітати вашого капітана, капітана Аткінсона, але це сумна подія, з приводу якої ми зібралися разом, і наші думки занадто глибоко для сліз, тому я попрошу вас триразово привітати його в ваших серцях. А тепер Богу Отцю, Богу Сину і Богу Святому Духу А-а-мінь.
Капітан Ніколс повернувся убік з виглядом людини, що спускається з кафедри, і простягнув руку капітану шхуни. Австралієць тепло потиснув її.
- Клянуся Богом, ви зробили це першокласно, - сказав він.
- Практика, - скромно відповів капітан Ніколс.
- А тепер, хлопці, як щодо того, щоб піддати?
- Це - ідея, - промовив капітан Ніколс. Він повернувся до своєї команди. - Ви, хлопці, повертайтеся на «Фентон», а Том, ви повернетеся і заберете нас.
Четверо чоловіків поволочились по палубі. Капітан Аткінсон приніс з каюти пляшку віскі й кілька келихів.
- Пастор не зміг би зробити це краще, — сказав він, підіймаючи келих за капітана Ніколса.
- Це лише питання почуттів. Ви повинні мати почуття. Я маю на увазі, що коли я проводив це служіння, я не думав, що це був просто брудний японець, для мене це було так само, якщо б це були ви, Фред чи лікар. Це і є християнство.
13
Дув сильний мусон, і коли вони покинули укриття суші, то виявили бурхливе море. Доктор був необізнаним у вітрильних судах, і його незвичним очам воно здалося грізним. Капітан Ніколс принайтував на кормі бочку з водою. Хвилі, увінчані білими гребенями, здавалися дуже великими, а в цьому маленькому судні кожен перебував дуже близько до води. Час від часу бурхливе море уражало їх, і по палубі проносилися хмари морської піни. Вони пропливали повз островів, і, проходячи повз кожного з них, доктор запитував себе, чи зміг би він допливти до них, якби вони перекинулися. Він нервував. Це виводило його з себе. Він знав, що в цьому не було необхідності. Двоє з чорношкірих сиділи на люку, зв'язуючи мотузку разом, щоб зробити рибацьку волосінь, і, поглинені своєю роботою, навіть не поглядали на море. Вода була каламутною і навколо них були рифи. Шкіпер наказав одному з матросів встати на утлегар і вести спостереження. Чорношкірий хлопець направляв шкіпера жестом то однієї, то іншої руки. Світило сонце, і небо було яскраво-блакитним, але високо над ними швидко і рівномірно неслися білі хмари. Доктор намагався читати, але йому доводилося постійно пригинатися, щоб уникнути бризок, коли на них обрушувалося море. Незабаром почувся глухий скрегіт, і він вхопився за планшир. Вони налетіли на риф. Вони перескочили і знову опинилися на глибокій воді. Ніколс прокричав прокляття на адресу спостерігача за те, що той не був більш обережний. Вони натрапили на ще один риф і знову проскочили.
- Нам краще вибратися звідси, - сказав шкіпер.
Він змінив курс і попрямував у відкрите море. Вітрильник важко кренився і кожен раз різко випрямлявся. Доктор Сондерс був мокрим наскрізь.
- Чому б вам не спуститися в каюту? - крикнув шкіпер.