Він їв жадібно, з хлоп'ячим апетитом, і насолоджувався їжею. Вони пили пиво.
- Якщо я не постраждаю через це, це буде дивом, - сказав шкіпер.
Вони пили каву на веранді.
- Вам краще зараз поспати, - сказав Ерік, - а потім, коли стане прохолодніше, я зайду і покажу вам визначні місця. Шкода, що ви не залишаєтеся на довше. Це прекрасна прогулянка вгору до вулкану. Ви зможете побачити на багато миль. Море і всі острови.
- Я не розумію, чому б нам не залишитися, поки доктор не відпливе, - сказав Фред.
- Мене це влаштовує, - сказав шкіпер. - Після всіх тягот життя на океанській хвилі це буде здорово. Я не впевнений, що крапля бренді не залагодила б цей райстафель тепер, коли я про це подумав.
- Торгівлею займаєтесь, я думаю? - запитав данець.
- Ми займаємося пошуком мушель, - відповів шкіпер. - Потрібно знайти кілька нових залягань. Для будь-кого, кому пощастить, дістанеться цілий статок.
- У вас тут є якісь газети? - запитав Блейк. - Я маю на увазі, англомовні.
- Газети є, але не лондонські. Фріт отримує газету з Австралії.
- Фріт. Хто такий Фріт?
- Він англієць. Він отримує пачку «Сіднейських Бюлетенів» кожну пошту.
Фред дивно збліднув, але що це була за емоція, від якої збліднули його щоки, хто міг сказати?
- Як ви гадаєте, чи є шанс, що я зможу заглянути в них?
- Звісно. Я позичу їх або відведу вас туди.
- Наскільки вони давні?
- Вони не повинні бути дуже старими. Пошта прийшла чотири дні тому.
17
Пізніше, коли денна спека спала і його власна робота була закінчена, Ерік забрав їх. Доктор Сондерс сидів наодинці з Фредом, тому що шкіпер, який страждав від сильного нападу розладу травлення, оголосив, що не хоче бачити ніяких клятих видовищ, і повернувся до люгера. Вони прогулювалися по місту. Навколо було більше людей, ніж вранці. Час від часу Ерік знімав капелюх перед засмаглим голландцем, який йшов з повною і млявою дружиною. Китайців було небагато, тому що вони не селяться там, де немає торгівлі, але було багато арабів, деякі в елегантних фесках і охайних костюмах з парусини, інші в білих шапочках і саронгах; вони були темношкірими, з великими блискучими очима, і у них був семітський вигляд торговців з Тиру і Сидону. Зустрічались малайці, папуаси і метиси. Було дивно тихо. Повітря було важким від втоми. Величні будинки старих перкенірів, в яких тепер мешкав набрід Сходу від Багдада до нових Гебридських островів, мали присоромлений вигляд респектабельних громадян, які не могли заплатити по своїм рахункам. Вони підійшли до довгої білої стіни, повністю зруйнованої, яка колись була португальським монастирем; а потім до зруйнованого форту з великих сірих каменів, зарослого дикими джунглями з дерев і квітучих чагарників. Перед ним був широкий простір, звернений до моря, де росли величезні старі дерева, посаджені, як казали, португальцями, казуарини, канариси і дикі фіги; і тут, після денної спеки, вони звикли бродити.
Злегка захекавшись, так як він був дещо схильний до повноти, доктор зі своїми супутниками піднявся на пагорб, на якому стояла сіра і гола фортеця, що панувала над гаванню. Він був оточений глибоким ровом, і єдиний дверний отвір знаходився високо від землі, так що їм довелося дертися по драбині, щоби увійти. Всередині квадрату з великих стін знаходилася фортеця, і в ній були великі і пропорційні кімнати з вікнами і дверними отворами в стилі, який наводив на думку про пізній Ренесанс. Тут проживали офіцери і гарнізон. З верхніх веж відкривався широкий і чудовий вид.
- Це схоже на замок Трістана, - сказав доктор.
День тихо згасав, і море було таким же винно-темним, як море, по якому плив Одіссей. Острови, оточені гладкою і блискучою водою, мали насичений зелений колір, як облачення в скарбниці іспанського собору. Це був колір настільки химерний і витончений, що, здавалося, він належав скоріше мистецтву, ніж природі.
- «Як зелена думка в зеленій тіні», - пробурмотів молодий данець.
- Здалеку вони здаються нормальними, - сказав Фред, - ці острови, але коли ви приходите туди - Боже мій! Спочатку я хотів висадитися на берег. З моря вони виглядали чудово.
- Я думав, що хотів би прожити на одному з них остаток мого життя, далеко від усіх, якщо ви розумієте, що я маю на увазі, просто ловити рибу і тримати власних курей і свиней. Ніколс розреготався на все горло, сказав, що вони паршиві, але я наполіг на тому, щоб побачити все своїми очима, о, мабуть, ми відвідали півдюжини, перш ніж я кинув це як дурне заняття. Коли ви дістаєтеся до одного з них і виходите на берег, все зникає, я маю на увазі, там були тільки дерева, краби і комарі. Це, так би мовити, вислизає у вас поміж пальців.