- Щось у газеті? — запитав доктор.
Фред несподівано спалахнув яскраво-червоним кольором.
- Нема нічого. У них пройшли вибори.
- Де?
- Новий Південний Уельс. Лейбористи пройшли
- Ви лейборист?
Фред трохи завагався, і в його очах з'явився той насторожений вираз, який доктор бачив в них раз або два раніше.
- Я не цікавлюсь політикою, - сказав він. - Я нічого про них не знаю.
- Ви могли б дати мені подивитись газету?
Фред дістав одну з пачки і протягнув її доктору. Але він не взяв її.
- Це остання?
- Ні, ось ця остання, - відповів Фред, поклавши руку на ту, що він тільки що читав.
- Якщо ви закінчили з нею, то я її почитаю. Я не думаю, щоб я так дуже захоплювався новинами, коли вони занадто застаріли.
Фред на секунду завагався. Доктор дивився на нього усміхненим, але твердим поглядом. Очевидно, Фред не міг придумати жодного правдоподібного способу відмовити в цьому цілком природному проханні. Він дав йому газету, і доктор Сондерс нахилився до світла, щоб прочитати її. Фред не взяв жодного з інших екземплярів «Бюлетеня», хоча, звичайно, там були деякі, яких він не міг бачити, але сидів, прикидаючись, що дивиться на стіл, і доктор усвідомлював, що він уважно спостерігає за ним краєм ока. Не було ніяких сумнівів, що Фред прочитав в газеті, яку він зараз тримав в руці, щось, що глибоко його стурбувало. Доктор Сондерс перегорнув сторінки. Було багато новин про вибори. Там був лист з Лондона і деяка кількість телеграфної інформації з Європи та Америки. Там було багато місцевих вістей. Він звернувся до поліцейських новин. Вибори призвели до деякого безладу, і суди розібралися з цим. У Ньюкаслі сталася крадіжка зі зломом. Якийсь чоловік отримав термін за шахрайство зі страховкою. Повідомлялося про різанину між двома жителями островів Тонга. Капітан Ніколс підозрював, що зникнення Фреда було організовано через вбивство, і там було дві колонки про вбивство, що сталося на фермі в Блакитних горах, але це сталося через сварку поміж двома братами і вбивцею, котрий здався поліції, посилаючись на самозахист. Крім того, це сталося після того, як Фред і капітан Ніколс відпливли з Сіднея. Там був звіт про розслідування справи жінки, яка повісилася. На мить доктор Сондерс задався питанням, чи є в цьому щось таке. «Бюлетень» — тижневик літературних тенденцій, і він висвітлював це питання не як короткий виклад, а в манері, природній для газети, яка обслуговує громадськість, якій факти докладно повідомляли щоденні газети. Виявилося, що жінка була підозрювана у вбивстві її чоловіка кілька тижнів тому, але докази проти неї були надто незначними, щоб влада вжила заходів. Її неодноразово допитувала поліція, і це, разом із сусідськими плітками та скандалом, пригнічувало її. Присяжні встановили, що вона покінчила життя самогубством, будучи тимчасово божевільною. Коронер, коментуючи справу, зазначив, що з її смертю зник останній шанс поліції розкрити таємницю вбивства Патріка Хадсона. Доктор задумливо прочитав звітну доповідь ще раз; це було дивним, але було занадто коротким викладом справи, щоб багато сказало йому. Жінці було сорок два. Здавалося малоймовірним, що хлопець Фредового віку міг мати до неї якесь відношення. І, врешті решт, капітану Ніколсу не було на що опертися; це були чисті здогади; хлопець був бухгалтером; він міг би так само взяти гроші, які йому не належали, або під тиском фінансових труднощів, підробити чек. Якби він був пов’язаний з якоюсь важливою людиною в політичному плані, цього могло б бути достатньо, щоб було доцільно вигнати його на деякий час. Доктор Сондерс, відкладаючи газету, зустрівся з поглядом Фреда, прикутим до нього. Він заспокійливо посміхнувся йому. Його допитливість була незацікавлена, і він не був схильний турбувати себе, щоб задовольнити її.