- Ви збираєтеся обідати в готелі, Фреде? - запитав він.
- Я просив би вас обох залишитися і пообідати зі мною тут, — сказав данець, — але я збираюся повечеряти з Фрітом.
- Ну, ми прогуляємося.
Доктор і Фред мовчки пройшли кілька кроків темною вулицею.
— Я не хочу обідати, — раптом сказав хлопець. - Я не можу зустрітися з Ніколсом сьогодні ввечері. Я піду поплентаюсь.
Перш ніж доктор Сондерс встиг відповісти, він розвернувся на підборах і швидко пішов геть. Лікар знизав плечима й продовжив неквапливу дорогу.
18
Він пив джин пахіт перед обідом на веранді готелю, коли підійшов капітан Ніколс. Він умився і поголився, на ньому був кітель кольору хакі, а його тропічний шолом був хвацько здвинутий на вухо, так що він виглядав досить елегантно. Він нагадав би вам благородного пірата.
- Відчуваю себе сьогодні ввечері краще, - зауважив він, сідаючи, - і, по правді кажучи, досить голодний. Я не вірю, що крильце курчати може завдати мені якоїсь шкоди. Де Фред?
- Я не знаю. Він кудись пішов.
- Шукає дівчину? Я його не звинувачую. Хоча я не знаю, що він думає знайти в такому місці, як це. Ризиковано, знаєте.
Доктор замовив йому випити.
- В молодості я був винятково гарний для дівчат. Вмів поводитися, знаєте. Помилка, яку я зробив, полягала в тому, що я одружився. Якби у мене знову був мій час.... Я ніколи не розповідав вам про свою стару, док.
- Достатньо, - сказав доктор.
- Це неможливо. Я не зміг би цього зробити, навіть якщо б мені довелося розповідати вам про неї до завтрашнього ранку. Якщо коли-небудь і існував диявол в людській подобі, так це моя стара. Я запитую вас, чи справедливо так поводитися з чоловіком? Вона несе пряму відповідальність за моє нетравлення шлунку; я так само впевнений в цьому, як і в тому, що сиджу і розмовляю з вами. Це принизливо, ось що це таке. Я здивований, що не вбив її. Я б так і зробив би, тільки я знаю, що якби я почав щось робити, і вона сказала б мені: «Покладіть цей ніж, капітане», я б поклав би його. Тепер я запитую вас, хіба це природно? А потім вона просто накидалася на мене. І якби я попрямував би до дверей, вона б сказала: «Ні, ви цього не зробите, ви залишитеся тут, поки я не скажу все, що я повинна вам сказати, і коли я закінчу з вами, я вам скажу».
Вони пообідали разом, і доктор співчутливо вислухав докладний виклад домашніх нещасть капітана Ніколса. Потім вони знову сиділи на веранді, курили голландські сигари і пили шнапс із кавою. Алкоголь пом'якшив шкіпера, і він став схильний до спогадів. Він розповів доктору історії про свої перші дні на узбережжі Нової Гвінеї і про острови. Він був колоритним співрозмовником з іронічною жилкою гумору, і слухати його було забавно, так як хибний сором ніколи не спокушав його зображати себе в улесливому світлі. Йому ніколи не приходило в голову, що хтось посоромився б обдурити іншого, якби у нього була така можливість, і він відчував таке ж задоволення від успіху брудного обману, як шахіст, який виграв партію сміливим і дотепним ходом. Він був негідником, але хоробрим. Доктор Сондерс знаходив особливий присмак у його бесіді, коли згадував чудову впевненість у собі, з якою він витримав бурю. Тоді було неможливо не вразитися його підготовленістю, винахідливістю і холоднокровністю.