- Знаєте, він сильний, як бик, цей згубник, - сказав він, із захопленням поглянувши на Еріка. - Нам належало зробити одне досить неприємне сходження, гілка зламалася, і я послизнувся. Можливо, я б невдало впав би, зламав ногу або ще щось. Ерік схопив мене однією рукою, будь я проклятий, якщо знаю, як він це зробив, підняв мене і знову поставив на ноги. А я важу добрих одинадцять стоунів.
- Я завжди був сильний, - посміхнувся Ерік.
- Підніміть вашу руку.
Фред поставив лікоть на стіл, і Ерік зробив те ж саме. Вони приклали долоню до долоні, і Фред спробував опустити руку Еріка. Він вклав у це зусилля всі свої сили. Він не міг зрушити її з місця. Потім з легкою посмішкою данець натиснув у зворотний бік, і поступово рука Фреда виявилася притиснутою до столу.
- Поруч з вами я наче дитина, - засміявся той. - Господи, у хлопця не було б особливих шансів, якби ви його вдарили. Коли-небудь билися?
- Ні. Навіщо?
Він закінчив їсти і закурив сигару.
- Я повинен йти в свою контору, - сказав він. - Фріт питав, не могли б ви всі піднятися туди сьогодні після обіду. Він хоче, щоб ми повечеряли з ним.
- Мене це цілком влаштовує, - сказав доктор.
- І капітан теж. Я зайду за вами близько четвертої.
Фред дивився йому вслід.
- Досконалий псих, - сказав він, повертаючись до лікаря з посмішкою. - Я вірю, що він не зовсім при собі.
- О, чому?
- Те, як він говорив.
- Що він сказав?
- О, я не знаю. Божевільний. Він запитав мене про Шейкспіра. Я дуже багато знаю про Шейкспіра. Я сказав йому, що читав «Генрі V», коли він був у школі (ми вивчали його в одному семестрі), і він почав декламувати одну з промов. Потім він почав говорити про «Гамлета», «Отелло» і бог знає про що ще. Він знає ярди з них напам'ять. Я не можу розповісти вам все, що він сказав про них. Я ніколи раніше не чув, щоб хтось так розмовляв. І забавним було те, що, хоча все це було повною нісенітницею, не хотілось говорити йому, щоб він замовкнув.
У його щирих блакитних очах блукала посмішка, але обличчя було серйозним.
- Ви ніколи не були у Сіднеї, чи не так?
- Ні.
- У нас є досить літературні і художні кола. Не дуже по моєму фаху, але іноді я нічого не міг з собою вдіяти. В основному жінки, знаєте. Вони б багато базікали про книжки, а потім, перш ніж ви зрозумієте, де знаходитеся, вони захочуть раптом з'явитися у ліжку разом з вами.
- Філістер розставляє крапки над «i» та перекреслює букви «t» з визначеністю, яка йому не личить - розмірковував доктор, - і коли - він бачить цвях, він б'є його по голівці.
- Ви починаєте ставитися до них досить підозріло. Але я не знаю, як це точно пояснити, коли Ерік говорив про все це, все було по-іншому. Він не вихвалявся і не намагався справити на мене враження. Він просто так говорив, тому що нічого не міг з собою вдіяти. Йому було все одно, нудно мені чи ні. Він був настільки захоплений усім цим, що йому ніколи і в голову не приходило, можливо, що мені на це було наплювати. Я не зрозумів і половини з того, що він сказав, знаєте, але чомусь, я не знаю, це було так само добре, як п'єса, якщо ви розумієте, що я маю на увазі.
Фред викидав свої спостереження, як камінці, коли ви перекопуєте в саду, щоб підготувати грунт для посадки, і кидаєте в купу один за одним. У своєму замішанні він енергійно почухав голову. Доктор Сондерс спостерігав за ним холодним, проникливим поглядом. Хлопець був недорікуватий, і в його плутаних зауваженнях було забавно виявити емоції, які він намагався висловити словами. Критики ділять письменників на тих, кому є що сказати, але вони не знають, як це сказати, і тих, хто знає, як це сказати, але їм нічого сказати. Часто те ж саме з чоловіками, у всякому випадку, з англосаксами, яким важко даються слова. Коли людина вільно розмовляє, іноді це відбувається тому, що вона так часто говорить щось, що воно втрачає сенс, і його мова є найбільш значущою, коли йому доводиться кропітко формувати це з думок, в котрих він не може побачити чіткого контуру.
Фред кинув на доктора пустотливий погляд, що зробив його схожим на шкідливого хлопчика.
- Знаєте, він позиче мені «Отелло». Я точно не знаю чому, але я сказав, що не проти його прочитати. Ви ж його читали, я вважаю.