- Не будьте таким нерозумним, - сказав доктор.
- Чому це нерозумне? Коли ви кохаєте когось на зразок Луїзи, жахливо думати, що ви лежали в чужих обіймах і цілувала куплені і накрашені вуста. Я і так відчуваю себе негідним її. Я міг би, принаймні, принести їй чисте і пристойне тіло.
- О, мій дорогий хлопчику.
Доктор Сондерс подумав, що молода людина несе нісенітницю, але він не відчував схильності сперечатися з ним. Було вже пізно, і його власні турботи звали його. Він допив свій напій.
- Я ніколи не відчував ніякої симпатії до аскетичного ставлення. Мудра людина поєднує задоволення почуттів і задоволення духу таким чином, щоб збільшити задоволення, яке він отримує від обох. Найцінніше, чому я навчився від життя, - це ні про що не шкодувати. Життя коротке, природа ворожа, а людина смішна; але, як не дивно, у більшості нещасть є свої компенсації, і з певним гумором і неабиякою часткою здорового глузду можна досить добре впоратися з тим, що в решті решт є дуже незначним питанням.
І з цим він піднявся і залишив його.
23
Наступного ранку, зручно влаштувавшись на веранді готелю, задерши ноги, доктор Сондерс читав книгу. Він тільки що дізнався з пароплавної контори, що отримано звістку про прибуття судна на наступний день, але одного. Він зупиниться на Балі, що дало б йому можливість побачити цей привабливий острів, а звідти було б легко дістатися до Сурабая. Він насолоджувався своєю відпусткою. Він вже забув, що так приємно не мати чим у світі зайнятися.
- Людина дозвілля, — пробурмотів він собі під ніс. – Їй-богу, я б міг би майже бути прийнятим за джентльмена.
Наразі Фред Блейк пройшов дорогою, кивнув і приєднався до нього.
- Ви ж не отримали телеграму, чи не так? - запитав він.
- Ні, це останнє, чого я очікую.
- Я був на пошті хвилину тому. Чоловік запитав мене, чи мене звати Сондерс.
- Це забавно. Ні в кого і найменшого поняття не має, що я тут; я також не знаю нікого в світі, хто хоче так терміново зі мною поспілкуватися, що аж витратить гроші на телеграму.
Але його чекав сюрприз. Не минуло й години, як до готелю під'їхав на велосипеді юнак, і незабаром керуючий вийшов з ним на веранду і попросив доктора Сондерса розписатися в отриманні телеграми, яка тільки що прийшла йому.
- Яка дивовижна річ, - вигукнув він. - Єдина людина, яка може навіть підозрювати, що я тут це старий Кім Чін.
Але коли він відкрив телеграму, то був вражений ще більше.
- Це клята ідіотська річ, - сказав він. - Вона зашифрована. Хто, в ім'я всього святого, міг зробити таку дурість? Як можна очікувати, що я розберуся в цьому, що до чого?
- Чи можу я поглянути? - запитав Фред. - Якщо це один з добре відомих кодів, я міг би вам сказати. Тут напевно можна буде дістати всі звичайні кодові книги.
Доктор передав йому паперову смужку. Це був цифровий код. Слова або фрази були представлені групами чисел, і закінчення кожної групи було чітко позначено нулем.
- У комерційних кодах використовуються штучні слова, - сказав Фред.
- Я розумію стільки ж, скільки і це.
- Я досить ретельно вивчав коди. Це було моїм хобі. Ви не заперечуєте, якщо я спробую розшифрувати його?
- Аніскільки.
- Кажуть, що це лише питання часу, коли ви зможете знайти секрет будь-якого коду. Кажуть, в Британській службі є один хлопець, який може розгадати найскладніший код, який тільки можна придумати, за двадцять чотири години.
- Вперед.
- Я піду всередину. Мені потрібні ручки та папір
Доктор Сондерс раптово згадав. Він простягнув руку.
- Дайте мені тільки ще раз поглянути на цю телеграму.
Фред передав її йому, і він поглянув на місце відправлення. Мельбурн. Він не віддав її назад.
- Це випадково не для вас?
Фред на мить завагався. Потім він посміхнувся. Коли він хотів когось задобрити, він міг бути дуже підлесливим.
- Ну, так воно і є, насправді.
- Чому ви адресували її мені?
- Ну, я подумав, що я живу на «Фентоні» і все таке, можливо, вони не доставлять її, або їм може знадобитися підтвердження особистості, або щось подібне. Я подумав, що це позбавить мене від багатьох турбот, якщо її відправлять вам.
- Ви маєте нахабство.
- Я знав, що ви той, що треба.
- А ця маленька реалістична деталь про те, що вас запитали на пошті, чи бува ваше прізвище не Сондерс?
- Чиста вигадка, старина, - безтурботно відповів Фред.
Доктор Сондерс посміхнувся.
- А що б ви зробили б, якби я не зміг розібратися в цьому і порвав би?