Ерік піднявся по грунтовій дорозі, яка вела до будинку, і сів на стілець, що стояв навпроти кімнати Луїзи. У будинку було темно. Він був оповитий такою глибокою тишею, що можна було подумати, що його мешканці не сплять, а мертві. Але в тиші не було страху. У ньому панував чудовий спокій. Це заспокоювало. Це було втішно, як відчуття гладкої шкіри дівчини. Ерік задоволено зітхнув. Журба спіткала його, але журба, в якій більше не було страждання, тому що любої Кетрін Фріт більше не було поруч. Він сподівався, що ніколи не забуде доброту, яку вона проявила до нього, коли він, сором'язливий і недосвідчений хлопчик, вперше приїхав на острів. Він обожнював її. Тоді їй було сорок п'ять років, але ні важка робота, ані народження дитини ніяк не вплинули на її могутню статуру. Вона була високою і повногрудою, з чудовим золотистим волоссям, і трималася гордо. Ви могли б подумати, що вона житиме до ста років. Вона замінила йому матір, жінку з характером і мужністю, яку він залишив на фермі в Данії, і вона любила в ньому своїх синів, які народилися у неї багато років тому і котрих смерть відняла у неї. Але він відчував, що відносини між ними були більш близькими, ніж будь-коли могли б бути, якби вони були матір'ю і сином. Вони ніколи не змогли б говорити один з одним так відкрито. Можливо, ніколи б не було такого спокійного задоволення просто перебувати в товаристві один з одним. Він кохав її і захоплювався нею, і він був дуже щасливим бути таким впевненим, що і вона кохає його. Навіть тоді він мав припущення, що кохання, яке він одного дня може відчути до дівчини, ніколи не матиме такого спокою та втіхи, яке він знаходив у його дуже чистій прихильності до Кетрін Фріт. Вона була жінкою, яка ніколи багато не читала, але вона мала величезний фонд знань, що лежав там, як неопрацьована шахта, зібраний, можна було б сказати, через незліченну кількість поколінь із вічного досвіду роду, так що вона могла впоратися з вашим книжковим навчанням і зустрітися з вами на рівних. Вона була одною з тих людей, які змушували вас відчувати, що ви говорите чудові речі, і коли ви розмовляли з нею, вам приходили думки, про які ви ніколи не мріяли, що ви на такі здатні. Вона мала практичний склад характеру і мала тонке почуття гумору; вона швидко висміювала безглуздості, але доброта її серця була така, що якщо вона сміялася над вами, то так ніжно, що ви кохали її за це ще більше. Еріку здавалося, що найчудовішою її рисою була щирість, настільки бездоганна, що вона осяювала все навколо світлом, який проникав в серця всіх, хто спілкувався з нею.
Думка про те, що її життя так довго було таким щасливим, яким вона його і заслуговувала, наповнювала Еріка теплим і вдячним почуттям. Її шлюб з Джорджем Фрітом був ідилією. Вона вже деякий час була вдовою, коли він вперше приїхав на цей далекий і прекрасний острів. Її перший чоловік був новозеландцем, шкіпером шхуни, що займалася торгівлею на островах, і він потонув у морі під час сильного урагану, який розорив її батька. Свен, через рану в грудях нездатний виконувати будь-яку важку роботу, був зламаний нещасним випадком, який забрав майже всі його заощадження, і разом вони приїхали на ту плантацію, яку з його проникливим скандинавським чуттям він роками зберігав як притулок, якщо все інше зазнає невдачі. Вона мала сина від новозеландця, але він помер від дифтерії, коли був ще немовлям. Вона ніколи не знала нікого, схожого на Джорджа Фріта. Вона ніколи не чула, щоб хтось говорив так, як він. Йому було тридцять шість, з неохайною копицею темного волосся і змученим, романтичним поглядом. Вона кохала його. Це було, як неначе її практичний сенс, її благородні земні інстинкти шукали компенсації в цьому таємничому безпритульному чоловікові, який так багато говорив про такі високі речі. Вона кохала його не так, як кохала свого грубого, відвертого чоловіка-моряка, але з напів здивованою ніжністю, якого хотіла захищати і охороняти. Вона відчувала, що він нескінченно вище її. Вона благоговіла перед його тонким і честолюбним розумом. Вона ніколи не переставала вірити в його доброту і геніальність. Ерік вирішив, що, незважаючи на надокучливість Фріта, він завжди буде ставитися до нього доброзичливо, тому що вона так віддано кохала його, і він стільки років дарував їй щастя.