Він закрив обличчя руками і в розпачі розгойдувався взад і вперед. Потім у нього вирвалося схлипування, і, відкинувшись на бильце стільця, він відвернув обличчя і заплакав. Доктор Сондерс дозволив йому виплакатися. Він потягнувся за цигаркою, підкурив і глибоко вдихнув дим.
- Ви залишили лампу горіти?- сказав він нарешті.
- О, підтри чорти ту лампу, - нетерпляче вигукнув Фред. - Не будьте таким клятим дурнем.
- Це не має значення. З таким же успіхом він міг застрелитися при палаючій лампі, як і в темряві. Забавно, що ніхто з хлопців нічого не чув. Я вважаю, вони подумали, що то китаєць, вистрілив хлопавку.
Фред відкинув усе, що сказав доктор. Ніщо з цього не мало ніякого значення.
- Що, в ім'я всього святого, змусило його зробити це? - він скрикнув відчайдушно.
- Він був заручений з Луїзою.
Ефект від зауваження лікаря був вражаючим. Фред стрибком скочив на ноги, і його обличчя стало мертовно-блідим. Його очі ледь не вилізли з голови від жаху.
- Ерік? Він мені ніколи не казав.
— Гадаю, він думав, що це не ваше кляте діло.
- Вона мені не сказала. Вона ніколи не сказала жодного слова. О, Боже. Якби я знав, мені до неї було б страшно доторкнутися. Ви просто так кажете. Це не може бути правдою. Цього не може бути.
- Він мені сам це сказав.
- Він був дуже закоханий у неї?
- Дуже.
- Тоді чому він не вбив мене чи її замість себе?
Доктор Сондерс розсміявся.
- Цікаво, чи не так?
- Заради Бога, не смійтеся. Я такий нещасний. Я думав, що зі мною не може статися нічого гіршого за те, що було. Але це... Вона насправді нічого для мене не значила. Якби я тільки знав, я б не думав дуркувати з нею. Він був найкращим приятелем, якого коли-небудь мав хлопець. Я б не зробив йому боляче нізащо на світі. Якою тварюкою, мабуть, він мене вважав! Він був дуже порядний зі мною.
Сльози наповнили його очі і повільно потекли по щоках. Він гірко заплакав.
- Хіба життя не огидне? Ви починаєте справу і не дуже замислюєтеся про це, а потім настає пекло розплати. Я думаю, що на мені є прокляття.
Він дивився на лікаря, його рот тремтів, а прекрасні очі були сумні від горя. Доктор Сондерс досліджував власні почуття. Він не дуже схвалював слабке задоволення, яке відчував у горі юнака. Він мав тенденцію відчувати, що свої страждання той отримав по заслузі. Водночас йому було безпідставно шкода бачити його нещасним. Він виглядав таким молодим і засмученим, що не міг не бути зворушеним.
- Знаєте, ви це переживете, — сказав він. - Немає нічого, що б не можна було пережити.
- Краще б я помер. Мій старий сказав, що з мене ніякої клятої користі, і я б’юся об заклад, що він мав рацію. Я створюю неприємності, куди б я не пішов. Присягаюсь, що це не моя вина. Паршива сука. Чому вона не залишила мене в спокої? Чи можете ви уявити, що дівчина, яка була заручена з таким хлопцем, як Ерік, повинна лягти в ліжко з першим зустрічним чоловіком? Гаразд, є одна річ, добре що він позбувся її.
- Ви говорите сміття.
- Може, я і смердючий негідник, але, клянуся Богом, я не такий поганий, як вона. Я думав, що у мене буде ще один шанс, а тепер все полетіло під три чорти.
Він на мить завагався.
- Ви пам'ятаєте ту телеграму, яку я отримав сьогодні вранці? Вона повідомила мені щось, чого я не знав. Це було так незвично, що спочатку я нічого не міг зрозуміти. У Батавії для мене лист. Тепер для мене все гаразд, якщо я піду туди. Спочатку це було скоріше приголомшенням. Я не знав, сміятися мені чи що. У телеграмі говориться, що я помер від скарлатинової лихоманки в Лихоманковому Шпиталі недалеко від Сіднея. Через деякий час я зрозумів, що це означає. Батько досить важлива персона в Новому Південному Уельсі. Там була страшна епідемія. Вони терміново доставили когось в лікарню під моїм ім'ям; їм довелося пояснити, чому я не ходив в контору, і все таке, і коли парубок помер, я також помер. Наскільки я знаю свого старого, він був до біса радий позбутися мене. Що ж, є дехто, кому буде добре і затишно лежати в сімейній могилі. Батько - чудовий організатор. Це він так довго утримував партію при владі. Він не збирався ризикувати, якщо міг допомогти, і я очікую, що до тих пір, поки я був на землі, він ніколи не міг почувати себе у повній безпеці. Уряд знову переміг на виборах. Ви ж це бачили? Переважна більшість. Я бачу його з чорною пов'язкою на руці.