- Ні, дякую. Я повинен повертатися.
- Я був дуже засмучений, коли почув. Контролер сказав мені, що не сумнівається, що це через спеку. Він хотів одружитися з Луїзою. Я дуже радий зараз, що не дав своєї згоди. Відсутність самоконтролю, звичайно. Англійці — єдині люди, які можуть переселитися в чужі країни і зберегти рівновагу. Він буде великою втратою для нас. Звичайно, він був іноземцем, але все одно це шок. Я відчув це дуже сильно.
Проте було очевидно, що він вважав загибель данця набагато менш серйозною, ніж англійця. Фріт наполягав на тому, щоб провести за огорожу маєтку. Доктор, повернувшись, щоб помахати рукою, коли вже їхав, побачив, як він обійняв рукою дочку за талію. Промінь сонця, що пробивався крізь важке листя дерев канарі, торкнувся золотом її світлого волосся.
30
Місяць потому доктор Сондерс сидів на маленькій запорошеній терасі готелю «Ван Дайк» у Сінгапурі. Це було під вечір. Звідтіля, де він сидів, він бачив вулицю внизу. Повз мчали автомобілі та кеби, запряжені двома міцними поні; рикші проносились зі стуком босих ніг. Час від часу таміли, високі й виснажені, бродили по ній, і в їхнім мовчанні, у тиші їхнього непомітного переміщення була пітьма далекого минулого. Дерева затіняли вулицю, а сонце хлюпало нерівномірними плямами. Китайські жінки в штанях, із золотими шпильками у волоссі, виходили з тіні на світло, як маріонетки, що проходили сценою. Час від часу молодий плантатор, дуже загорілий, у капелюсі з подвійними крисами й шортах кольору хакі, проходив повз довгим кроком, якому він навчився, тиняючись по каучукових маєтках. Двоє темношкірих солдатів, дуже чепурні в чистих уніформах, пройшли з бундючним виглядом, усвідомлюючи свою важливість. Денна спека минула, світло було золотим, а в повітрі поширювалась свіжа безтурботність, ніби життя тут і зараз закликало вас поставитися до нього легковажно. Мимо проїхала водовозка для поливання вулиць, скочуючись по курній дорозі зі струменем води.
Доктор Сондерс провів на Яві два тижні. Тепер він ловив перше судно, котре піде до Гон-Конгу, а звідти мав намір відправитися на судні до Фу-чоу. Він був радий, що здійснив цю подорож. Це вийняло його зі звичного життя, в якому він перебував так довго. Це звільнило його від кайданів некорисних звичок, і, як ніколи раніше, розслаблений від усіх земних уз, він насолоджувався небесним відчуттям духовної незалежності. Йому було надзвичайно приємно знати, що в світі немає нікого, хто б був дуже важливим для його душевного спокою. Він досяг, хоча й зовсім іншим шляхом, звільнення від турбот цього світу, що і є метою аскета. У той час як, подібно Будді, що споглядав свій пуп, він був чудово занурений у своє самозадоволення, хтось торкнувся його плеча. Він підвів очі й побачив капітана Ніколса.
- Я проходив повз і побачив, що ви тут сидите. Я підійшов спитати, як ви поживаєте.
- Сідайте і випийте.
- Я не проти, якщо вип'ю.
Шкіпер був одягнений у свої берегові одежини. Вони не були старими, але виглядали напрочуд пошарпаними. На його худому обличчі росла дводенна щетина, а нігті на руках були оздобленні брудом. Виглядав він неохайним.
- Я займаюсь зубами, - сказав він. «Ви мали рацію. Дантист каже, що я повинен видалити їх усі. Каже, що його не дивує, що я страждаю на диспепсію. За його словами, це диво, що я так довго живу.
Лікар кинув на нього погляд і помітив, що в нього видалені верхні передні зуби. Це зробило його лестиву посмішку ще більш, ніж будь-коли, зловісною.
- Де Фред Блейк? — запитав доктор Сондерс.
Посмішка зникла з вуст шкіпера, але затрималася сардонічна в його очах.
- Прийшов до неприємного кінця, бідолашний хлопець, — відповів він.
- Що ви маєте на увазі?
- Однієї ночі впав за борт або перестрибнув. Ніхто не знає. Його не стало вранці.
- У шторм?
Доктор ледве вірив своїм вухам.
- Ні. Море було пласким, як млинова загата. Він був дуже пригніченим після того, як ми відійшли від Канди. Ми пішли до Батавії саме так, як ми казали і збиралися зробити. Я підозрював, що він там чекає листа. Але чи прийшов він чи ні, я не знаю, і не варто мене питати.
- Але як він міг піти за борт, щоб ніхто не помітив? А як щодо чоловіка за кермом?
- Ми зупинились на ночівлю. Дуже сильно пив. Звісно, ніяк мене не стосувалося, але я сказав йому, що краще б йому перепочити. Сказав мені, щоби я займався своєю клятою справою. Гаразд, кажу, робіть по-своєму. Що ви не робитимете, не завадить моєму нічному відпочинку.