6. ПІЗНАННЯ ЛЮДИНИ
Пізнання людини умовно можна поділити на три рівні: почуттєве, тобто отримане за допомогою фізичних органів відчуттів (це початковий рівень пізнання); розумове, отримане за допомогою умовиводів та раціонального осмислення (середній рівень пізнання); інтуїтивне чи надчуттєве (найвищий рівень пізнання людини). Перший рівень пізнання цілковито ґрунтується на відчуттях і сприйнятті органами чуттів з подальшим порівнянням отриманої інформації з власними базовими уявленнями та абстрактними образами. Коли особистість, розвиваючись, наближається до другого рівня, вона доповнює все це узагальненими розуміннями, уявленнями та міркуваннями. Інтуїтивне пізнання на додачу до всього вище переліченого доповнюється безпосереднім сприйняттям інформації, яке здійснюється оминаючи органи чуттів та розум людини. Це є пряме знання. Останній рівень хоча й можна вважати для земного розуму найвищим і найбільш об'єктивним, але й він втрачає свою відносну об'єктивність, тільки-но людина доторкається до нього своїм мисленням. Інтуїтивне надходить у вигляді єдиного надзвичайно місткого образу. Мислення ж намагається цей образ проаналізувати, розкласти його на певні складові, категорії, умовності. Уяви собі молекулу води, яка є поєднанням атома кисню та двох атомів водню. Вода має певні фізико-хімічні властивості. Вони цілком залежать від її внутрішньої структури. Давай воду, як вона є, назвемо «Істиною». Істина абсолютна та об'єктивна, вона не може залежати від точки зору, рівня знань чи то якоїсь ідеології. А тепер візьми-но та розклади цю «Істину» на складові! Що вийде? Правильно - кисень і водень. Мали одну рідину, а отримали два різних гази. Та хіба найдетальніший аналіз цих складових допоможе нам скласти уявлення про властивості води? Цілком очевидно, що ні. - То що ж тоді виходить? - пролепетав я спантеличено. - Наше мислення лише заважає нам пізнавати Істину? - Зовсім ні. Метод мислення, коли певне часткове поняття шляхом логічних міркувань виводиться із загального, називається дедукцією. Так, наприклад, знаючи, що вода у морі є мокрою, можна дійти до висновку, що мокрою буде й вода у склянці чи навіть в одній єдиній краплі. Проте, частину інформації про море такий чином буде безповоротно втрачено. Адже море - це не лише величезний об’єм води. Воно має свої контури, глибину, флору та фауну, і багато ще чого. Тим не менш, певну інформацію таким чином отримати можна. Якщо ж ми спробуємо не виводити часткове із загального, а спробуємо здійснити зворотний процес - процес індукції - тобто перейти від часткового до цілого, то отримаємо зовсім іншу картину. Аналізуючи воду у склянці, ми можемо дійти до висновку, що вона, наприклад, придатна для життя для різних живих організмів. Застосовуючи індуктивний метод, цей висновок можна поширити й на море взагалі. Але хіба цей метод зможе надати нам інформацію про ті ж його контури, глибину, флору та фауну? Очевидно, що теж ні. - Невже нам для пізнання Істини необхідно відмовитися від методів пізнання?! Як же нам у такому разі дійти до неї? - Відмовлятися від них, звичайно, не варто. Тип паче, що ці методи пізнання допомагають розширити свідомість, а мисленню прийняти зернята Істини. Вони дозволяють еволюційним шляхом підвести людину до сприйняття того, що пізнається не умом, і навіть не її розумом, а через одкровення Серця. - А хіба ум і розум - це не одне й те ж? - здивувався я. - Іноді між ними не вбачають відмінностей. Та умом можна вважати здатність окремої людини обробляти інформацію, засновану на її власному досвіді та знаннях. А от розум - поняття набагато глибше. Воно означає і здатність людини, як соціального явища взагалі, мислити, і здатність до пізнання вищих істин за допомогою її вищого «Я». - Вищого «Я»? Я сам неодноразово використовував це поняття, але не завжди міг чітко пояснити, що це таке. - Твоє вище «Я» - центр самосвідомості тебе, як космічної сутності. Твоє нижче «я» - це твій центр самосвідомості, коли ти перебуваєш у фізичному тілі. Його ще іноді називають «его», але це слово у вас часто-густо має занадто негативне забарвлення, означаючи лише найгірші риси людської особистості. Нижче «я» від «Я» вищого відрізняється приблизно так само, як тінь об'єкта відрізняється від самого об'єкта, що її породив.