12. ЛЮБОВ
- Ти знову озвучуєш розповсюджений, але помилковий погляд. Бо любов - це не почуття, не емоції і навіть не пристрасть. Любов - це стан буття, співзвучності з Богом. Це внутрішнє усвідомлення своєї єдності з тим, кого ти любиш. Істинна Любов глибока та безпристрасна. Вона умиротворяє та звільняє, вона нічого не вимагає і не ставить жодних умов. Вона входить у наше життя без фанфар і феєрверків. Саме тому її надто часто просто не помічають, а отже і не можуть оцінити як слід. А все через те, що ви її пов'язуєте якраз з бурею емоцій, океаном почуттів і безоднею пристрасті. Чоловік та дружина можуть прожити пліч опліч довгі роки, поділяючи між собою лиха та розчарування, щасливі миті та радість, віддаючись пориву та здійснюючи божевільні вчинки. Але згодом, коли емоції вгамовуються, коли втрачається гострота колишніх відчуттів і вщухає буря пристрастей, вони можуть дійти до висновку, що кохання назавжди пішло з їхнього життя. І це саме тієї миті, коли вона тільки-тільки перетворилася у Істинне Кохання! Просто відтепер необхідно звертати свій погляд не на зовнішнє та минуще, а на глибинне та вічне. Вони добровільно відмовляються від найбільшої цінності у своєму житті заради нової ілюзії, заради омани та марева. Від істинного заради ефемерного... Та чи не дурість це? А ось того, хто готовий перейти на новий рівень взаємин, буде винагороджено за це сторицею. - Як? Любов не є почуття?! - Так, повторюю: Любов, Кохання - це стан усвідомленої єдності з предметом або об'єктом любові-кохання, коли вже немає «я» і «він», а є лише «він» як «я» і «я» як «ми». В юдаїзмі та християнстві це називається «бути одним тілом»[3] - тілом духа. У східній філософії - саттою, тад-айкією, парабрахмом та ін. Але земні слова та образи занадто бідні, аби вони хоча б якось могли виразити суть цієї єдності. Приблизно так людині неможливо, наприклад, уявити собі чотиривимірну фігуру... Тому справжні мудреці лише злегка посміхаються у відповідь на подібні запитання. Найчастіше задля прикладу вони розказують притчі - аби викликати у свідомості того, хто ставить запитання, певний образ-ключ до явища, яке називається Любов'ю. Так, Любов - це не емоції або почуття, не пристрасті та муки, не страждання чи сумніви. Але саме це найчастіше ви й називаєте любов'ю. Звичайно, вона може усім цим супроводжуватися. Наприклад, гроза, як явище, як стан природи може супроводжуватися дощем, поривами вітру, калюжами. Та хіба дощ - це гроза? А вітер? А калюжі? А хіба рев ведмедя - це власне грізна тварина? Чи хіба дороговказ з назвою міста - це і є населений пункт? Емоції та почуття - це явища астрального (душевного, кажучи іншими словами) плану буття, думки та сумніви - ментального (рівня людського духу). Любов же - це життєва Сила, яка творить і надихає, яка все наповнює та є усім без винятку. Просто людина дивиться на неї крізь астральний і ментальний плани своєї свідомості. От вона й «забарвлюється» саме у ті кольори, які вже присутні у цій людині, як у особистості, що здатна усвідомлювати себе. Ви самостійно формуєте у власній свідомості образ, який цілковито відповідатиме вашому уявленню про об'єкт чи явище. Цей образ буде досконалим саме настільки, настільки досконалими є ви самі. Та у будь-якому випадку необхідно пам'ятати, що образ - це не є власне об'єкт чи явище, а виключно ваші уявлення про цей об'єкт і про це явище. Уявлення, а не абсолютна Істина! Ось саме про це ви найчастіше й забуваєте, намагаючись нав'язати іншому своє розуміння, таке далеке від досконалості. Любов як поняття для більшості людей - це, у загальному випадку, щось найвище з того, що кожен з них може собі уявити. А оскільки всі люди такі різні, то й любов'ю вони, відповідно, називають зовсім різні речі - і фізичні взаємини, і відчуття власності на іншу людину, і свої ревнощі («ревнує, значить, любить/кохає») і ще бозна що - до чого кожен з вас здатен. Але у Найвищому своєму прояві та за своєю суттю Любов - є чиста та безпристрасна енергія Життя - Бог, Абсолют, Вічний Творець, Фохат. Таким чином, все, що людина думає чи каже про Бога, по суті, є лише результатом її власного ума, якщо бажаєш - вигадкою. - І який існує вихід з цієї ситуації? Що нам робити? - Менше балакати та більше сприймати - як воно є. Отже, Бог, як Об'єктивна Реальність, безперечно, існує. Однак як Щось, наділене вашими уявленнями про Нього - Він вигадка, продукт вашого суб'єктивного і недосконалого розуму. Бог, як Істина, як Джерело Буття та Життя, як Любов і Світло, як Вищий Розум і Основа Основ - Один, Єдиний, Неподільний. Бог у Своєму найвищому аспекті є абсолютним і об'єктивним. Ми можемо лише пізнавати Його, наділяючи наші пізнання різноманітними формами та віруваннями. Наприклад, той, хто любить (кохає) щиросердно, чесно та відкрито, не торгуючись з партнером, а даруючи йому свою любов (кохання) безкорисливо, немов сонце, яке світить праведним і грішним, той вже знає, що таке Любов. Не просто це відчуває - він цим живе. Але якщо він раптом захоче виразити свої почуття та враження за допомогою словесних форм, аби потім спробувати передати їх комусь іншому, той може нічогісінько не зрозуміти. Неможливо образами нижчого порядку адекватно зобразити явища вищого плану буття. Чи можна пере