18. СВІДОМІСТЬ, ПІДСВІДОМІСТЬ, ІНСТИНКТИ
- Якщо точніше, то її свідомістю. Ще точніше - свідомістю духа, втіленого у фізичному тілі. Але свідомість з точки зору земної людини має кілька рівнів відображення дійсності: підсвідомість, оперативна - назвемо її так - свідомість (саме її ви найчастіше і називаєте просто свідомістю) і надсвідомість - свідомість того, ким ти є насправді. Всі ці рівні достатньо умовні і можуть змінюватися у широких межах від людини до людини. Іноді здатність відображення дійсності ви просто поділяєте на усвідомлену та неусвідомлену, відносячи до другої категорії все, що не підпадає під першу. У тому числі і те, що є надсвідомістю! Але ці терміни - знову-таки не більш, аніж умовність, оскільки «підсвідомість», якщо виходити з її назви, начебто повинна позначати певну найнижчу сферу свідомості, що перебуває під оперативною свідомістю. Але це зовсім не так. «Під» свідомістю знаходиться сфера рефлексів та інстинктів. А ось те, що ви зазвичай називаєте підсвідомим - це квінтесенція усього, що так чи інакше пройшло через вашу оперативну свідомість і стало вашим досвідом, доведеним до автоматизму. Таким чином, свідомість зовсім не переважає те, що ви називаєте «підсвідомістю», а лише передує їй. Іншими словами: ваша свідомість - це брама у ваш величезний внутрішній механізм, названий «підсвідомістю». Важливість цього механізму просто-таки величезна - він, по суті, творить і визначає вашу індивідуальну реальність, тобто обумовлює вашу особистість і керує вашими вчинками. Свідоме лише слугує стримувальним фактором для усього негативного і спонукальним фактором для усього позитивного, що міститься у вашій так званій «підсвідомості». Наприклад, агресивна за своєю природою людина може не виказувати свою агресію доти, доки над нею дамокловим мечем висять певні моральні установки і норми - соціальні або індивідуальні. Вона може соромитися чи навіть боятися спалахів своєї агресії, які, як вона вважає, невідомо звідки беруться. Або навіть не підозрює, що це міститься у глибинах її свідомості, поки зовнішні умови не сприяють виходу агресії на поверхню. Але ця людина залишається агресивною за своєю суттю, і варто їй лише потрапити у відповідну ситуацію, коли її свідомість втрачає контроль над сферою «підсвідомого», як ця агресія вихлюпується назовні у всій своїй непривабливості. Таким чином, те, що ви помилково називаєте «підсвідомістю», нагадує інформацію, яка зберігається на жорсткому диску комп’ютера - вона будь-якої миті може себе виявити, як тільки з’явиться у ній необхідність. Якщо продовжити аналогію з комп’ютером, то оперативна свідомість буде відповідати його оперативній пам’яті, що служить для введення та виведення інформації, а також для її обробки за допомогою спеціальних засобів. Утім, ця аналогія роботи вашої свідомості з роботою комп’ютера відображає реальну картину лише дуже й дуже приблизно, проте, вона цілком дає вам можливість уявити складні процеси на досить простому рівні. Але «підсвідомість» має ще одну дуже важливу властивість, яка, утім, віддаляє її від аналогії з комп’ютером - вона працює набагато швидше, ніж свідомість оперативна, оскільки реагує на зовнішні події, оминаючи процес усвідомлення, мислення та прийняття рішення, тобто практично миттєво. Це немовби автоматична частина твоєї свідомості, яка не просто завжди готова до дії, але й завжди активна. Однак ваша «підсвідомість» - це результат не лише вашого персонального досвіду та переживань, але й досвіду інших людей, сприйнятого вами на віру, а також різноманітних колективних установок - моралі, зведення правил, тез і догматів, що сприймаються вами як даність. Все це й утворює той складний механізм, який зібрано з окремих вузлів, - почасти налагоджених між собою, добротних і надійних, почасти ж - з погано працюючих і несправних. - А що відбувається зі свідомістю людини, яка перебуває під гіпнозом? Адже її, очевидно, у такому стані можна примусити зробити будь-що! - Людина у стані гіпнозу є такою, якою вона є насправді. Просто з неї немовби знімаються нашарування виховання, звичок, традицій і умовностей. Вона не припиняє бути собою. Просто її «я» переноситься у інші умови, запропоновані гіпнотизером. Жодного «підселення» злого духа, як іноді може здатися, не відбувається - лише прояв справжніх якостей людини. Людина може бути багатою і мати величний вигляд, але, коли їй у стані гіпнозу вселити переконання, що вона бідна і відчуває себе пригнобленою, вона може виявляти дріб’язковість, підлість та мстивість. Можеш навіть не вагатися - вона саме така і є, але ці риси її особистості до певного часу приховувалися за вихованням і правилами етикету. Вона сама може навіть не знати, якою вона є насправді, доки інші умови її життя не виявлять це приховане. Людину у стані гіпнозу неможливо примусити зробити щось противне її природі, оскільки тут діє не зовнішнє, а внутрішнє єство людини. Воно може навіть не бачити реальні об’єкти. Тобто воно, безсумнівно, очима їх прекрасно бачить, але вони для нього не існують, оскільки бачити та помічати - це зовсім різні речі. Аби щось помітити, необхідно на цьому акцентувати свою увагу, а у даному випадку людину орієнтують на інше, вона бачить лише те, що їй навіяли. Адже людина бачить не очима, а власною свідомістю, умом. - Ти казав, що свідомість з точки зору земної людини має три рівні відображення дійсності. Та невже існує й інша точка зору? - Звичайно. Все залежить від того, звідки ми дивимося. Що для одного «тут», те для іншого - «там». І навпаки. Для людини центр самосвідомості розташований пе