стю знаходиться сфера рефлексів та інстинктів. А ось те, що ви зазвичай називаєте підсвідомим - це квінтесенція усього, що так чи інакше пройшло через вашу оперативну свідомість і стало вашим досвідом, доведеним до автоматизму. Таким чином, свідомість зовсім не переважає те, що ви називаєте «підсвідомістю», а лише передує їй. Іншими словами: ваша свідомість - це брама у ваш величезний внутрішній механізм, названий «підсвідомістю». Важливість цього механізму просто-таки величезна - він, по суті, творить і визначає вашу індивідуальну реальність, тобто обумовлює вашу особистість і керує вашими вчинками. Свідоме лише слугує стримувальним фактором для усього негативного і спонукальним фактором для усього позитивного, що міститься у вашій так званій «підсвідомості». Наприклад, агресивна за своєю природою людина може не виказувати свою агресію доти, доки над нею дамокловим мечем висять певні моральні установки і норми - соціальні або індивідуальні. Вона може соромитися чи навіть боятися спалахів своєї агресії, які, як вона вважає, невідомо звідки беруться. Або навіть не підозрює, що це міститься у глибинах її свідомості, поки зовнішні умови не сприяють виходу агресії на поверхню. Але ця людина залишається агресивною за своєю суттю, і варто їй лише потрапити у відповідну ситуацію, коли її свідомість втрачає контроль над сферою «підсвідомого», як ця агресія вихлюпується назовні у всій своїй непривабливості. Таким чином, те, що ви помилково називаєте «підсвідомістю», нагадує інформацію, яка зберігається на жорсткому диску комп’ютера - вона будь-якої миті може себе виявити, як тільки з’явиться у ній необхідність. Якщо продовжити аналогію з комп’ютером, то оперативна свідомість буде відповідати його оперативній пам’яті, що служить для введення та виведення інформації, а також для її обробки за допомогою спеціальних засобів. Утім, ця аналогія роботи вашої свідомості з роботою комп’ютера відображає реальну картину лише дуже й дуже приблизно, проте, вона цілком дає вам можливість уявити складні процеси на досить простому рівні. Але «підсвідомість» має ще одну дуже важливу властивість, яка, утім, віддаляє її від аналогії з комп’ютером - вона працює набагато швидше, ніж свідомість оперативна, оскільки реагує на зовнішні події, оминаючи процес усвідомлення, мислення та прийняття рішення, тобто практично миттєво. Це немовби автоматична частина твоєї свідомості, яка не просто завжди готова до дії, але й завжди активна. Однак ваша «підсвідомість» - це результат не лише вашого персонального досвіду та переживань, але й досвіду інших людей, сприйнятого вами на віру, а також різноманітних колективних установок - моралі, зведення правил, тез і догматів, що сприймаються вами як даність. Все це й утворює той складний механізм, який зібрано з окремих вузлів, - почасти налагоджених між собою, добротних і надійних, почасти ж - з погано працюючих і несправних. - А що відбувається зі свідомістю людини, яка перебуває під гіпнозом? Адже її, очевидно, у такому стані можна примусити зробити будь-що! - Людина у стані гіпнозу є такою, якою вона є насправді. Просто з неї немовби знімаються нашарування виховання, звичок, традицій і умовностей. Вона не припиняє бути собою. Просто її «я» переноситься у інші умови, запропоновані гіпнотизером. Жодного «підселення» злого духа, як іноді може здатися, не відбувається - лише прояв справжніх якостей людини. Людина може бути багатою і мати величний вигляд, але, коли їй у стані гіпнозу вселити переконання, що вона бідна і відчуває себе пригнобленою, вона може виявляти дріб’язковість, підлість та мстивість. Можеш навіть не вагатися - вона саме така і є, але ці риси її особистості до певного часу приховувалися за вихованням і правилами етикету. Вона сама може навіть не знати, якою вона є насправді, доки інші умови її життя не виявлять це приховане. Людину у стані гіпнозу неможливо примусити зробити щось противне її природі, оскільки тут діє не зовнішнє, а внутрішнє єство людини. Воно може навіть не бачити реальні об’єкти. Тобто воно, безсумнівно, очима їх прекрасно бачить, але вони для нього не існують, оскільки бачити та помічати - це зовсім різні речі. Аби щось помітити, необхідно на цьому акцентувати свою увагу, а у даному випадку людину орієнтують на інше, вона бачить лише те, що їй навіяли. Адже людина бачить не очима, а власною свідомістю, умом. - Ти казав, що свідомість з точки зору земної людини має три рівні відображення дійсності. Та невже існує й інша точка зору? - Звичайно. Все залежить від того, звідки ми дивимося. Що для одного «тут», те для іншого - «там». І навпаки. Для людини центр самосвідомості розташований переважно у межах найщільнішого - фізичного світу. А тому на її мислення істотно впливають суб’єктивні просторово-часові обмеження. Внаслідок цього ви все й поділяєте на «тут» і «там», «зараз» і «потім». Саме тому ви вважаєте «підсвідомість» чимось таким, що підкоряється свідомості. Але для чистого духа, не обтяженого трьома нижчими тілами, все має дещо інакший вигляд - для нього всі ці тіла являють собою єдине взаємопов’язане ціле, що має єдину свідомість та проявляється на різних планах буття - ментальному, астральному та фізичному. Таким чином, оперативну свідомість можна уявити собі функцією ментального тіла (духа), підсвідомість - функцією астрального (іншими словами - душі), а інстинкти та рефлекси - фізичного тіла. - Тобто, якщо я тебе правильно зрозумів, оперативна свідомість - це свідомість духа, підсвідомість - це свідомість душі, а інстинкти і рефлекси - це, умовно кажучи, свідомість фізичного тіла!? - осяяло мене. - Ну, можна сказати й так, - Ангел посміхнувся, вочевидь, цілком задоволений моїм запитанням. - Формулювання, звичайно ж, не бездоганне, проте, для розуміння суті питання у першому наближенні -дуже непогане! Хоча фізичне тіло людини та її дух поєднані між собою на рівні земного втілення, їхній вплив одне на одне зовсім неоднаковий. Дух, який вдосконалюється, набагато сильніше впливає на вдосконалення тіла, ніж навпаки. Практики задля зміцнення тільки тіла без осмислення і певної філософії приречені перетворитися на звичайнісіньке самомилування та культ плоті. Саме через це у фізичних практиках Сходу настільки величезну роль відіграють духовні установки та звичайні моральні норми, що складаюсь основу будь-якої світової релігії. Однак повернімося до запитання, від якого ми дещо віддалилися задля визначення того, чим є свідомість людини - як її плоть впливає на дух. Отже, тіло плоті - лише датчик, який сприймає певний фізичний вплив. Біль виникає на астральному рівні - людина починає її відчувати. На ментальному рівні виникає страх. А ось вже саме цей страх безпосередньо і впливає на стан духа. Врешті решт людина починає боятися болю і страждань. Коли ж страх виходить з-під контролю свідомості, виникає залежність. Відтепер усе, що людина робитиме, буде так чи інакше розглядатися крізь призму цієї залежності. Те ж саме можна сказати і з приводу протилежностей болю і страху - про задоволення та прагнення до нього. Невміння контролювати цей бік індивідуальності знову-таки призводить до руйнівної залежності - людина втрачає можливість усвідомлено керувати власними діями. Відтепер її дії скеровують власні страхи та звички, закладені в підсвідомості. - Ми знову повернулися до визначальної ролі підсвідомості в житті людини! - зауважив я. - Підсвідомість не визначає життя людини. Вона лише виступає у ролі сумлінного виконавця - з досить таки сумнівною репутацією. Однією з найважливіших задач вашого життя є «приборкання» власної підсвідомості. Тобто її узгодження як зі свідомістю, так і з надсвідомістю. Цей стан особистості можна назвати великою Усвідомленістю, або Просвітленням. - Тобто людина стає просвітленою? - Свідомість земної людини стає просвітленою, - виправив мене Ангел. - Але як космічна сутність вона завжди була такою. У цю мить дух, втілений у фізичній оболонці, лише повертається до свого первісного стану. Це схоже на те, як просвітлюється небо, коли розходяться хмари. Але ж над ними небо прозоре та чисте завжди! - Отже, все знову-таки залежить від того, звідкіля споглядати суть явищ? - Саме так. Коли дивишся на явище лише з однієї точки зору, легко потрапити під вплив ілюзії. Тим більше, якщо ця точка зору помилкова від самісінького початку, - підморгнув мені Ангел. - Добре... Виходить, що боги - це ті... м-м-м..., - назвати богів людьми в мене якось язик не повернувся, тому я обрав, як на мене, найбільш придатне для них слово, - ... особистості, які за рівнем свого розвитку істотно перевершували пересічних людей, що мешкали у певну епоху та на певній території. Але звідки вони взялися? І хто тоді у такому випадку взагалі створив життя на Землі? Те, що воно нібито виникло випадково з неживого мені давно вже не вірилося - для цього воно надто складне. - Все правильно - за організацією завжди стоїть організатор, а за порядком - той, хто цей порядок встановлює. Це і є Творець, Деміург, Аллах, Сварог, Бог, Отець Небесний. Бог-Творець - це той, хто створив космічні об’єкти та різноманітні форми життя. А ось «боги», про які йдеться, - це вісники, помічники або ж посланники цієї Вищої Сили. - Тепер я взагалі нічого не розумію! - майже у розпачі вигукнув я. - Ти ж сам казав, що Бог - це не Особистість. А тепер ти заявляєш, що Бог - це той, хто створив все