еважно у межах найщільнішого - фізичного світу. А тому на її мислення істотно впливають суб’єктивні просторово-часові обмеження. Внаслідок цього ви все й поділяєте на «тут» і «там», «зараз» і «потім». Саме тому ви вважаєте «підсвідомість» чимось таким, що підкоряється свідомості. Але для чистого духа, не обтяженого трьома нижчими тілами, все має дещо інакший вигляд - для нього всі ці тіла являють собою єдине взаємопов’язане ціле, що має єдину свідомість та проявляється на різних планах буття - ментальному, астральному та фізичному. Таким чином, оперативну свідомість можна уявити собі функцією ментального тіла (духа), підсвідомість - функцією астрального (іншими словами - душі), а інстинкти та рефлекси - фізичного тіла. - Тобто, якщо я тебе правильно зрозумів, оперативна свідомість - це свідомість духа, підсвідомість - це свідомість душі, а інстинкти і рефлекси - це, умовно кажучи, свідомість фізичного тіла!? - осяяло мене. - Ну, можна сказати й так, - Ангел посміхнувся, вочевидь, цілком задоволений моїм запитанням. - Формулювання, звичайно ж, не бездоганне, проте, для розуміння суті питання у першому наближенні -дуже непогане! Хоча фізичне тіло людини та її дух поєднані між собою на рівні земного втілення, їхній вплив одне на одне зовсім неоднаковий. Дух, який вдосконалюється, набагато сильніше впливає на вдосконалення тіла, ніж навпаки. Практики задля зміцнення тільки тіла без осмислення і певної філософії приречені перетворитися на звичайнісіньке самомилування та культ плоті. Саме через це у фізичних практиках Сходу настільки величезну роль відіграють духовні установки та звичайні моральні норми, що складаюсь основу будь-якої світової релігії. Однак повернімося до запитання, від якого ми дещо віддалилися задля визначення того, чим є свідомість людини - як її плоть впливає на дух. Отже, тіло плоті - лише датчик, який сприймає певний фізичний вплив. Біль виникає на астральному рівні - людина починає її відчувати. На ментальному рівні виникає страх. А ось вже саме цей страх безпосередньо і впливає на стан духа. Врешті решт людина починає боятися болю і страждань. Коли ж страх виходить з-під контролю свідомості, виникає залежність. Відтепер усе, що людина робитиме, буде так чи інакше розглядатися крізь призму цієї залежності. Те ж саме можна сказати і з приводу протилежностей болю і страху - про задоволення та прагнення до нього. Невміння контролювати цей бік індивідуальності знову-таки призводить до руйнівної залежності - людина втрачає можливість усвідомлено керувати власними діями. Відтепер її дії скеровують власні страхи та звички, закладені в підсвідомості. - Ми знову повернулися до визначальної ролі підсвідомості в житті людини! - зауважив я. - Підсвідомість не визначає життя людини. Вона лише виступає у ролі сумлінного виконавця - з досить таки сумнівною репутацією. Однією з найважливіших задач вашого життя є «приборкання» власної підсвідомості. Тобто її узгодження як зі свідомістю, так і з надсвідомістю. Цей стан особистості можна назвати великою Усвідомленістю, або Просвітленням. - Тобто людина стає просвітленою? - Свідомість земної людини стає просвітленою, - виправив мене Ангел. - Але як космічна сутність вона завжди була такою. У цю мить дух, втілений у фізичній оболонці, лише повертається до свого первісного стану. Це схоже на те, як просвітлюється небо, коли розходяться хмари. Але ж над ними небо прозоре та чисте завжди! - Отже, все знову-таки залежить від того, звідкіля споглядати суть явищ? - Саме так. Коли дивишся на явище лише з однієї точки зору, легко потрапити під вплив ілюзії. Тим більше, якщо ця точка зору помилкова від самісінького початку, - підморгнув мені Ангел. - Добре... Виходить, що боги - це ті... м-м-м..., - назвати богів людьми в мене якось язик не повернувся, тому я обрав, як на мене, найбільш придатне для них слово, - ... особистості, які за рівнем свого розвитку істотно перевершували пересічних людей, що мешкали у певну епоху та на певній території. Але звідки вони взялися? І хто тоді у такому випадку взагалі створив життя на Землі? Те, що воно нібито виникло випадково з неживого мені давно вже не вірилося - для цього воно надто складне. - Все правильно - за організацією завжди стоїть організатор, а за порядком - той, хто цей порядок встановлює. Це і є Творець, Деміург, Аллах, Сварог, Бог, Отець Небесний. Бог-Творець - це той, хто створив космічні об’єкти та різноманітні форми життя. А ось «боги», про які йдеться, - це вісники, помічники або ж посланники цієї Вищої Сили. - Тепер я взагалі нічого не розумію! - майже у розпачі вигукнув я. - Ти ж сам казав, що Бог - це не Особистість. А тепер ти заявляєш, що Бог - це той, хто створив все суще! Як таке може бути? - Індивідуалізований дух у результаті численних втілень від свого первісного «нульового» стану через все складніші форми досягає рівня, на якому він може втілитися у фізичній оболонці людини. Але людина - це аж ніяк не найвища форма вираження духа. Навіть зовсім навпаки - людину можна вважати найнижчою точкою заглиблення в матерію, за якою має йти неминучий підйом до вищих сфер буття. Людство у цілому цю точку «зламу» пройшло приблизно у середні віки (десь від падіння Римської імперії до кінця інквізиції). Протягом усього занурення духа у глибини фізичного світу погляди людства стають все більш матеріалістичними (навіть релігії!) і однобокими, нетерпимими до інакомислення, і не припускають жодних вольностей чи мудрувань. Відкидаються колишні божества та теологічні парадигми, як прояв прадавнього недоумства і непорозуміння. Та боги разом з обожненими Вчителями (Гермес, Орфей та ін.) були напівдуховними особистостями, оскільки у ті часи повного занурення духа в матерію ще не відбулося. Тобто вони мали єство, яке багато хто зараз вважає чимось нереальним, безглуздям, вигадкою. Однак, попри все, точку найбільшого занурення в матерію людством таки пройдено. Людина поступово, але досить упевнено почала свій важкий, але вкрай необхідний підйом до вищих сфер буття. Підніматися завжди набагато складніше, ніж спускатися. То чи варто тоді дивуватися, що цей процес зламу відбувається з таким величезними труднощами - зламу, у першу чергу вашої свідомості та вашого світосприйняття.