19. ВТІЛЕННЯ
- Таким чином, якщо я правильно зрозумів, зерно Духа, або інакше - монада, індивідуалізуючись, проходить через втілення в царстві мінералів, потім - у рослинному і тваринному. До часу досягнення рівня людини, монада накопичує у своїй свідомості суттєвий різноманітний - як позитивний, так і негативний - досвід. Відтепер її задачею стає переосмислення набутого досвіду, в результаті чого недоліки трансформуються у чесноти. Таке переосмислення умовно можна назвати усвідомленням, а трансформацію - просвітленням, після чого монада знову поволі сходить до рівня Єдиного Духа вже у новій якості - усвідомленого досконалого буття. Вірно? - Цілком! Але я знову мушу наголосити, що дух не досягає рівня людини, а лише має можливість втілитися у людській подобі. І виключно тоді, коли він досягне цілком певного рівня свідомості - тобто, коли накопичено достатньо досвіду і з’являється можливість його усвідомленого переосмислення. «Має можливість» - означає, що монада на цьому етапі свого розвитку здатна впоратися із завданнями, що ставляться перед нею, у поточному втіленні. Може, але зовсім не зобов’язана. Втілення - це право, а не обов’язок. Занурення духа в матерію не є необхідністю. Без цього можна й обійтися. Проте для досягнення наступного рівня розвитку за таких умов можуть знадобитися мільярди років. Втілення допомагає духу подолати той самий шлях у кільканадцять разів швидше. Це нагадує вправи у спортзалі - більші навантаження сприяють швидшому досягненню бажаних результатів. Певна річ, все це має відбуватися у розумних межах, що диктуються реальними можливостями. Накачати м’язи можна навіть піднімаючи звичайнісінький сірник! Та чи не розумніше натомість взяти гирю?
+x+ +Матеріалізація Духа і одухотворення матерії
Той, хто вважає цілком достатнім результат свого інкарнаційного процесу, та не бажає надалі продовжувати цикл втілень, повернувшись до звичного для себе духовного стану, невдовзі ризикує серйозно відстати у розвитку від того, хто хоча й був спочатку менш розвиненим, але активно і наполегливо вдосконалювався, інкарнуючи знову і знову у матеріальному світі. Періодичні втілення «тренують дух» точнісінько так само, як постійні фізичні вправи допомагають розвинути м’язи. Лише долаючи із зусиллям опір матеріального середовища та «видираючись» з нього нагору (до духа), особистість набуває неоціненного досвіду[16]. І до того ж набагато швидше, ніж та, яка відмовилася від подальших втілень. Наприклад, маленька дитина, не маючи початкових знань та навичок, і не досягши певного фізичного рівня свого розвитку, не може піти вчитися до школи. Бо школа розрахована для навчання дітей, здатних засвоїти шкільну програму. Проте, дитина взагалі може не відвідувати школу, або ж вчитися вдома в силу різноманітних причин (релігійних, економічних, соціальних та ін.) Для духа будь-якого рівня розвитку завжди знайдеться відповідна форма втілення у фізичному світі. Але це правило справедливе лише на низхідній частині занурення духа в матерію. Дух з рівнем свідомості, який дає можливість втілення в образі людини, у фізичному світі не може втілитися у вищій чи нижчій формі - виключно у людській подобі. - Якщо втілення необхідне для набуття досвіду та трансформації нашого «я», то навіщо у такому разі втілюються ті, хто вже проминув найнижчу точку занурення своєї свідомості в матерію?! - Дехто (назвімо їх «дослідниками») - для того, аби пройти той самий шлях зовсім у інших умовах, тобто дослідити різні аспекти трансформації власного духа. Інші (творчі особистості) - щоб у наступному житті пройти свій шлях до усвідомлення набагато швидше та втілити своє одкровення у процесі творчості. А треті (умовно - Вчителі) - задля того, аби допомогти іншим усвідомити своє місце у світі та знайти свій власний шлях до Великої Гармонії буття. Все розмаїття життя у Всесвіті складають монади різного рівня - від найпримітивніших та найпростіших до найвищих і найдосконаліших форм. Всі вони разом складають єдину ієрархію або піраміду Духа. Біля підніжжя цієї піраміди перебувають елементарні монади, а увінчує її одна-єдина - Бог-Творець. Між ними існує сила-силенна проміжних станів. Народжуючись, монада починає поступове сходження до Вищої Досконалості, яке може зайняти за земними мірками просто неймовірний проміжок часу - вік Богів. Він настільки ж довший за період існування Землі, наскільки сам період існування Землі довший за все життя людини! Коли монада завершує повний цикл свого розвитку, вона сама стає Богом-Творцем і має можливість створити свій власний Всесвіт з міріадами інших монад, які негайно почнуть своє власне сходження до вершин Духа! - Виходить, що й нашого Бога, який створив все видиме й невидиме у нашому світі, теж колись створив інший Бог? Ще вищий? - запитав я. - Так. Однак коли монада досягає рівня Бога-Творця, відмінності між нею та Вічним Життям зникають взагалі. Тому поділ на вище та нижче для неї взагалі і остаточно втрачає будь-який бодай найменший сенс.