***
Існує одна стародавня й гарна притча[18], що ілюструє таке протистояння: Колись за давніх часів дідусь відкрив своєму онукові одну життєву істину: - У кожній людині відбувається боротьба, дуже схожа на битву двох вовків. Один вовк уособлює зло: заздрощі, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню. Інший вовк уособлює добро: мир, любов, надію, істину, доброту та вірність. Онук, вражений до глибини душі словами діда, замислився, а потім запитав: - А який вовк врешті-решт перемагає? Старий посміхнувся та відповів: - Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
***
Протистояння Вищого «Я» людини та її его (іноді навіть запекле) досягає своєї кульмінації саме до моменту трансформації свідомості людини. Після цього его поступово втрачає свої позиції щодо контролю над вчинками людини, а Вище «Я» все набирає силу (проте, ця боротьба у свідомості людини між двома її природами триває ще досить довго). З переходом духа у стан усвідомленості відбувається переоцінка та синтез протилежностей. Людина вже не обмежує своє «Я» контурами власного фізичного тіла та ума, а звертає свій погляд назовні. Але тепер навколишній світ вона вже не вважає агресивним середовищем, у якому вимушена мешкати, а сприймає його власним продовженням. Якщо раніше вона отримувала від нього все необхідне для свого життя, то відтепер сенсом власного життя людина вважає привнесення у цей світ свого творчого потенціалу та його вираження. Первісне неусвідомлене пасивне сприйняття змінюється усвідомленим активним самовираженням. Бог - це чиста Любов і чиста Творчість. Насінина, яка не проросла, гине. А Бог є Вищим проявом найважливіших життєвих принципів. Хіба Він може залишатися «річчю у собі», а не прагнути максимально виразити Себе у Творінні? - Скажи-но, будь ласка, а теза «Я творю, - отже, я існую» - це найвищий прояв свідомості? - Це найвищий прояв індивідуалізованої свідомості. Вище знаходиться лише чисте буття - «Я Є». Це істинна суть кожного з нас, ким би хто себе не вважав. Від «Я Є» розпочинається шлях монади у глибини матерії, там же він, врешті решт, і закінчується. Проте Неіндивідуалізований Єдиний Дух - це зовсім не щось ефемерне або таке, що припиняє своє існування. Це Життя і Буття Найвищого порядку, вираженням якого в нашому всесвіті та нашим всесвітом в цілому є Бог-Творець. Можна сказати, що Бог - це вікно у світ Досконалого Духа і Його прояв у кожному з нас. Якщо ми - краплі Океану, то Бог - власне Океан, а Єдиний Дух - вода, як явище Всесвіту в цілому.
21. ПІЗНАННЯ СЕБЕ ЧЕРЕЗ ЗОВНІШНЄ
Пізнання - це так чи інакше процес оперування інформацією. Ми вже вели мову про те, що кожна монада з моменту свого виникнення схожа на багатомірну нульову матрицю. Це означає, що спершу вона не містить жодної інформації. Але якщо немає інформації, то неможливе і мислення, а отже і пізнання як таке. Для того ж, аби цей процес пізнання розпочався, монаді необхідно таку інформацію отримати - ззовні (власне кажучи, саме тому первісна свідомість монади і є чистим сприйняттям зовнішнього). Монада просто не може бути замкненою системою або ж «річчю у собі». Ми завжди пізнаємо себе через зовнішнє. Тобто, через те, чим ми себе не вважаємо. Так чи інакше, ми порівнюємо все за цілою низкою параметрів. Навіть якщо самі про це не підозрюємо. Ця людина висока, а ця трішечки нижча. Цей предмет зелений, а цей - білий. Тут гаряче, а там - холодно. На початкових етапах розвитку монади порівняння відбувається за вкрай обмеженим переліком якостей. Поволі цей перелік все розширюється, а критерії порівняння стають все глибшими і ґрунтуються на все складніших образах та мисленні. Проте, навіть зовнішнє ми можемо пізнати не інакше, як вийшовши і за його межі. Наприклад, неможливо дізнатися, що таке будинок, перебуваючи всередині нього, бо таке пізнання буде неповним, а отже і недосконалим. Неможливо дізнатися, що таке взаємини, беручи до уваги думки та переживання лише однієї зі сторін. І абсолютно безнадійними будуть будь-які спроби вирішити проблему, якщо ти занурений в неї з головою - твої емоції та твоє его не дозволять адекватно оцінити ситуацію, що склалася. Таким чином, аби щось пізнати, необхідно обов’язково вийти за його межі. Хочеш довідатися, що таке будинок? Оглянь його уважно не тільки зсередини, але й з усіх боків зовні. Прагнеш збагнути суть взаємин? Постав себе на місце іншої людини, а її - на власне, а потім, відмежувавшись від власних переживань, спробуй оцінити все безпристрасно та об'єктивно. Жадаєш вирішити складну проблему, яка тебе бентежить? Заспокойся, постався до неї, як до ситуації, що тебе не стосується, після чого зваж всі «за» та «проти» і прийми рішення. Нелегко? Пошук Істини завжди потребує більше часу, ніж проголошення помилкових тез. Бог, як Єдина Присутність, також може пізнати Себе, лише поглянувши на Себе збоку - наче панна, яка приміряє капелюшок у модному магазині. Але як це зробити? Панна для цього має те, чим вона не є, але що їй допомагає побачити та оцінити себе - дзеркало. У Єдиного ж Цілого немає і не може бути того, що б Ним не було - Воно і є все суще без будь-якого винятку. А що, якщо із Цілого виділити щось найменш можливе? Адже якщо те, що його породило, прагне пізнати себе, то й це елементарне, маючи в собі образ Єдиного, безсумнівно, також буде мати точнісінько таке ж прагнення. І воно неодмінно реалізує його, щойно отримає придатний для цього механізм - мислення. Пізнання та досвід цього елементарного буде нічим іншим, як пізнанням і досвідом Цілого! Певна річ, цей досвід буде вкрай недосконалим і надто обмеженим, оскільки є всього лише окремим аспектом, суб’єктивною точкою зору цієї елементарної свідомості на Ціле. А якщо Єдина Присутність повністю виразить Себе у Своєму творінні - у безлічі єдиносущих з Нею елементарних складових?! (Так, власне кажучи, монади і з’являються). Тоді кожна така складова зможе набути свого неповторного досвіду. А в сукупності всі ці обмежені досвіди складуть вичерпний досконалий досвід і знання Цілого про Себе! - Тобто, Бог прагне індивідуалізуватися у своїх творіннях? - Сонце не має потреби у тому, щоб сяяти. Воно сяє не тому, що має таку необхідність. Воно сяє тому, що це його функція. Воно не може не сяяти, допоки воно - Сонце. Суть Бога - Енергія, Творчість. Ці якості є Його буттям та дією. Якщо поет припиняє писати вірші, він перестає бути поетом. Бог, припиняючи творити та давати Життя Своєму творінню, перестає бути Богом. Саме тому допоки існує Бог, буде тривати і розвиток - творчість. Але творчість - це не лише сліпе відтворення форм. Творчість - це синтез дії та оцінки дії, емоцій та задоволення від творчості. Бог не має потреби в індивідуалізації у своїх творіннях. Він творить тому, що це Його суть, це Його розвиток, як Бога Живого. Для Бога індивідуалізація - не самоціль, а лише шлях самовираження. - Чесно кажучи, надто важко уявити собі, як сила-силенна індивідуальних недосконалих досвідів може в сумі скласти один досконалий, - я недовірливо та уважно поглянув на свого співрозмовника. - Насправді все набагато простіше, аніж це здається на перший погляд, - абсолютно впевнено і навіть, як мені здалося, очікуючи це запитання промовив Ангел. - Кожний індивідуальний досвід містить у собі цілий спектр складових - від суто індивідуальних до загальних. Це схоже на структуру радіосигналу в радіотехніці. Власне корисний сигнал на загальному тлі білого шуму[19] може бути й непомітним - якщо він надто слабкий. Та якщо за допомогою спеціального обладнання скласти кілька таких сигналів, то отримаємо складення і всіх їхніх відповідних компонентів. Випадкові компоненти (індивідуальні уподобання, інтереси, емоції...) врешті-решт компенсують одне одного, а корисні дадуть у підсумку чітко виражені максимуми. - Невже у світі духа працюють закони електродинаміки? - посміхнувся я. - Ні, - почув я у відповідь. - Ти споглядаєш проблему не з того боку. Це в електродинаміці, утім, як і в науці у цілому, проявляють себе таким чином загальні Закони Духа. - Вибач, я ще просто не звик до цієї своєї нової форми, а тому досі мислю цілком земними категоріями. Ну, гаразд, ти сказав, що пізна