Герні розсміявся.
— Чорт забирай, звісно, що ні. Я надто довго був сенатором, аби зрозуміти, що Седжвіка Секстона не здатен контролювати ніхто.
— Мій батько — опозиціонер, пане президент. Усі більш-менш відомі політики є опозиціонерами. Вони шукають слушної нагоди, щоб здобути вигоду. І, на жаль, НАСА надала їм таку нагоду.
Кілька останніх провалів НАСА, що вишикувалися в безперервний ланцюг, були такими кричущими, що хоч плач, хоч скач: супутники розвалювалися на орбіті, космічні зонди безслідно зникали в неозорому Всесвіті, бюджет Міжнародної космічної станції зріс удесятеро і країни-учасниці почали розбігатися, як пацюки з тонучого корабля. Було змарновано і пущено на вітер мільярди доларів, а сенатор Секстон осідлав цю вкрай вигідну тему, зробивши її улюбленою конячкою, котра обіцяла довезти його аж до президентського крісла.
— Мушу визнати, — продовжив президент, — що останнім часом НАСА дійсно була ходячою катастрофою. Кожного разу, коли я детально вивчаю її справи, вона дає мені безліч причин плюнути на все і скоротити її бюджет.
Рейчел побачила невеличкий плацдарм і спробувала зачепитися на ньому.
— Одначе, пане президент, хіба ж я не читала зовсім недавно, що ви вкотре врятували агенцію, виділивши термінову субсидію в три мільйони доларів, аби зберегти її платоспроможність?
Президент іронічно усміхнувся.
— Ваш батько, напевне, був з цього дуже задоволений.
— Це все одно, що подати патрони кату, який зібрався вас розстріляти.
— А ви ніколи не чули свого батька у програмі «Нічний контур»? «Зак Герні — космічний наркоман, і платники податків фінансують його згубну пристрасть».
— Але ж ви самі продовжуєте підтверджувати його правоту, сер.
Герні кивнув.
— Не роблю секрету з того, що я великий прихильник НАСА. І завжди був. Космічна гонка — «Супутник», Джон Гленн, «Аполлон-11» — припала на часи мого дитинства, тому я ніколи не вагався висловлювати почуття захвату і національної гордості за нашу космічну програму. В моєму розумінні чоловіки та жінки, що працюють у НАСА, — це сучасні першопрохідці. Вони замахуються на неможливе, спокійно переживають свою поразку, а потім уперто повертаються до креслярської дошки, поки решта стоять і лише критикують.
Рейчел мовчала, відчуваючи, як під тонким шаром президентського спокою вирує несамовите обурення безкінечними нападами її батька на космічну агенцію. Президент явно не поспішав переходити до суті розмови.
— Сьогодні, — мовив Герні, підвищивши голос, — я маю намір докорінно змінити вашу думку про НАСА.
Рейчел кинула на нього непевний погляд.
— Можете вже розраховувати на мій голос, сер. Краще зосередьтеся на решті країни.
— Саме це я і збираюся зробити. — Він відсьорбнув кави і посміхнувся. — І хочу попросити, щоб ви мені в цьому допомогли. — Президент помовчав і нахилився до Рейчел. — І в дуже незвичний спосіб.
Рейчел відчула, що Зак Герні пильнує кожен її порух — як мисливець, який намагається вирахувати, чи тікатиме його здобич, чи відчайдушно захищатиметься. На жаль, Рейчел не знала, куди б можна було втекти.
— Наскільки я можу судити, — сказав президент, доливаючи їм обом кави, — вам відомо про існування проекту НАСА, що має назву ССЗ?
Рейчел ствердно кивнула.
— Так. «Система спостереження за Землею». Здається, батько кілька разів згадував про неї.
Її прихований сарказм змусив президента спохмурніти. Річ у тім, що батько Рейчел згадував цю систему при нагоді й без нагоди. Це був один із суперечливих та дорогих авантюрних проектів НАСА: сузір’я з п’яти супутників, призначених для того, щоб спостерігати з космосу за нашою планетою й аналізувати стан її довкілля: збільшення озонової діри, танення полярних льодів, глобальне потепління, знищення тропічних лісів. Метою проекту було забезпечити екологів раніш не баченою макроскопічною інформацією, щоб вони могли краще прогнозувати майбуття Землі.
На жаль, проект ССЗ мав серйозні вади. Як і багато недавніх проектів НАСА, його від самого початку обтяжували великі бюджетні перевитрати. А на горіхи за все це діставалося Заку Герні. Скориставшись підтримкою екологічного лобі, він проштовхнув через конгрес проект ССЗ вартістю 1,4 мільярда доларів. Але замість принести очікувані результати і зробити внесок у загальносвітову науку про Землю, ССЗ швидко перетворилася на низку вкрай дорогих і невдалих запусків, збоїв у роботі комп’ютерів та похмурих прес-конференцій, що їх давали представники НАСА. Останнім часом єдиним усміхненим обличчям було обличчя сенатора Секстона, котрий вчасно нагадував виборцям, скільки їхніх грошей уже витратив президент на ССЗ і якими жалюгідними виявилися результати.