Картина 6
День 5. На Томові фермерська одіж, яка сидить на ньому краще. Том і Франсіс забризкані водою і кров’ю. Вони миють руки у великих ночвах.
ФРАНСІС: Три сильніше! Я ж попереджав, що воно все забризкає.
ТОМ: Екстаз! Це просто екстаз!
ФРАНСІС: Ага, кожного разу те саме відчуття.
ТОМ: Оце так! Це було... Мені бракує слів! Це більше ніж слова.
У Тома погано виходить намилювати себе через зап’ястки, на яких ще й досі пов’язки.
ФРАНСІС: Зачекай. У тебе не вийде.
Франсіс намилює Томові руки.
ТОМ: Ми допомогли корові отелитися! Ми дали життя! Це сильно. Мені хочеться бігти полем і кричати: «Я дав життя! Агов, койоти! Я дав життя!» Ну добре, я нічого такого не зробив через зап’ястки, але я спостерігав, як то робив Франсіс. Я підбадьорював його, аж поки він не звелів мені заткнутись. Він начепив великі пластикові рукавиці. Він запхнув руку в корову, прямо в коров’ячу матку, щоб спіймати за ноги теля. За передні ноги. Він прив’язав до них мотузок. А потім, він тягнув, тягнув. Найменше протягом трьох годин. При кожних переймах він тягнув. При кожних переймах я його підбадьорював. А тоді показалась голова теляти. Саме тоді він сказав мені заткнутись. Знову перейми. А потім — все тіло майже за раз. Я закричав! Франсіс глипнув на мене, та я закричав ще голосніше. Теля гепнулось на землю, з висоти корови. Воно зламало ногу. Це круто як ласкаво просимо у світ. (Том згинається, захлинається сльозами радості). Я перерізав пуповину. Потім корова вилизала плаценту. Теля попило молозива. Франсіс сказав «colostrum»! Франсіс вжив латинське слово. А ще твоя мати розморозила пиріг. Занадто добре!
ФРАНСІС: Назвемо його: «Фіфочка»!
ТОМ: Занадто добре! Я не знаю, що стане зі мною. Вибач. Я не контролюю себе. Вибач.
ФРАНСІС: Томе, а скажи мені, для чого вона здалася, твоя сперма?
ТОМ: Га?
ФРАНСІС: Твоя сперма, для чого вона?
ТОМ: Добре. Міняєм тему.
ФРАНСІС: Для чого ти існуєш, якщо не даєш життя?
ТОМ: Е-е, дай мені секунду.
ФРАНСІС: Я недавно про це подумав. Після тебе не залишиться нічого! Твоя сперма, вона ж ні для чого.
ТОМ: Це спосіб бачення.
ФРАНСІС: Воно ні для чого, твоє сім’я.
ТОМ: Залиш синоніми експертам.
ФРАНСІС: Для чого ти в цьому житті?
ТОМ: Бо рвати обличчя — почесна місія?
ФРАНСІС: Знімай майку.
ТОМ: Що?
Франсіс допомагає Тому зняти майку.
ФРАНСІС: Вище руки. (Він намилює йому тіло). Покажи свої пахви.
ТОМ: У нього твій голос.
ФРАНСІС: Ти ж не збираєшся прожити життя без дітей. Старий пеньок? Без дітей? Без нікого?
ТОМ: У нього твої руки.
ФРАНСІС: Я до тебе говорю!
ТОМ: У нього така ж чорнота очей, як і в тебе.
ФРАНСІС: Я до тебе говорю.
ТОМ: У нього твої губи. Повернутися до нього.
ФРАНСІС: Я говорю до тебе.
ТОМ: Повернутися до нього. Я думаю тільки про себе, Франсісе! А ще, «моє сім’я» приносить мені багато задоволення самим процесом свого виробництва.
ФРАНСІС: Я можу тобі щось показати. (Франсіс витягає зі схованки паперовий пакет і обережно дістає з нього червону жіночу блузку.) Це було для тої дівчини.
ТОМ: Тої, зі школи танців?
ФРАНСІС: Продавчиня казала мені, що вона — зі справжнього шовку.
ТОМ, щиро: На перший погляд, можу сказати, так, це — справжній шовк.
ФРАНСІС: Якщо ти кажеш, то я тобі вірю.
ТОМ: Дуже гарна.
ФРАНСІС: Я ніколи не мав нагоди комусь її подарувати.
ТОМ: Як її звали?
ФРАНСІС: Вже й не згадаю. Справжній шовк. Я радий. (Франсіс натискає кнопку і по всьому корівнику звучить музика). Дванадцять гучномовців, центральний пульт, підсилювач на 2500 ватт. Автоматичний змінник на вісім дисків. Всі думають, що це самба, але це — румба. Коровам подобається. Я впевнений, що вони дають більше молока. Танцюють це з прямими руками. Треба триматися рівно! На відстані рук. Розслаблений таз. Ним треба рухати справа наліво, ось так. Тільки таз. Рух вперед і назад з тієї ж ноги. Коліна згинаються по черзі, одне за одним. Ходи сюди!