ТОМ: I appreciate enormously what you do. I shall always be grateful to you. (Він пропонує їй склянку вершків і широко усміхається). Test it! Please them.
Сара куштує вершки.
САРА: It’s really, really, really creamy.
ФРАНСІС: Це свіжі вершки.
САРА, стурбована виглядом Тома, але все ж усміхається: What happen to you?
ТОМ: Nothing.
САРА: You look terrible.
АҐАТА: Давно вже не було у нас в хаті стільки народу.
ТОМ: Тільки нічого не розморожуйте, мамцю. Вона ненадовго.
САРА: How you call her?
АҐАТА: Як це — ненадовго! Вона залишиться на ніч. Дивно якось це, ви тут сама, без нього.
ФРАНСІС, до Сари: Чекай! Чекай! Не рухайся.
Франсіс витирає пальцем залишки вершків з кінчиків губ Сари. Облизує пальця.
АҐАТА, закликає його до порядку: Франсісе!
ФРАНСІС: Скажи їй, у мого брата дійсно був добрий смак.
АҐАТА: Думаєш, саме час для цього?
ФРАНСІС: А що, вже й комплімент не можна зробити?
ТОМ: Вона вдячна тобі за комплімент, Франсісе.
АҐАТА: Вона нічого не сказала, а ти переклав? (Пауза. Почувається незручно). Томе, скажи їй, що я дуже засмутилася, що її не було на похороні.
САРА: The broher is fucking mad dog.
ТОМ, робить вигляд, що перекладає: Well... Вона не могла приїхати. В неї не було сил.
САРА, говорячи про Франсіса: He’s scare me.
ТОМ, продовжує гру в переклад: Надто боляче.
АҐАТА: Коли надто болить, ми тримаємо це в собі? Мені здається, що якраз це мають на увазі, коли кажуть — бути сучасним?
САРА, до Тома: What’ up with you? Your neck, your face, your poignets?
ТОМ: Nothing serios.
АҐАТА: Що вона каже?
ТОМ: Вона каже, що їй шкода.
АҐАТА: Це правда, що він помер на місці?
САРА: I think that will cost you more than a thousand. You already own me few taxis. The one for the bus until here.
TOM: Don’t worry.
САРА: Do you have a idiа the number the stop this bus had to make before here? The taxi for this local locality to this house...
ТОМ: Так, він помер відразу.
АҐАТА: Вона сказала «таксі». Я чула «таксі».
ТОМ: Вона приїхала на місце аварії на таксі.
АҐАТА: Ти нам казав, що вона бігла! На таксі не бігають!
ТОМ: Help me a bit, Ellen!
САРА: You said to his brother that I was ugly?
ТОМ: Їй було дуже важко, бо вона не мала змоги опізнати тіло на власні очі.
АҐАТА: Спитай, чи вона хоче чогось випити.
САРА: Yes. I have to kill this creamy taste in my mouth.
ТОМ: Вона не п’є.
САРА: Just a drink.
АҐАТА: Вона хоче випити.
ТОМ: Вона не п’є.
АҐАТА: Ми ще не розучились приймати гостей! Ми вип’ємо вина за пам’ять про нього.
САРА: The last bus will be tonight at nine.
ТОМ: Вона вдячна вам.
АҐАТА: У мене в спальні є коньяк. Франсісе, принеси стакани. Оті, гарні.
Франсіс і Аґата виходять.
ТОМ: Вони працюють зранку до ночі. Навіть по неділях. А ще вони ходять на месу. Зараз я познайомлю тебе з Фіфочкою. Це моє теля. Його назвали «Фіфочка» в мою честь. У нього найлагідніші очі на Землі. Франсіс працював п’ять годин, щоб дати йому народитися. Приїздив ветеринар, оглянув його ногу. Це при народженні. Корова стояла. Воно впало з висоти. Його треба підносити до матері для кожного годування. Досить важке. А вночі я ставлю будильник. Франсіс вважає, що я трохи одержимий.
САРА: Іди за валізою.
ТОМ: Що?
САРА: Візьмемо твою машину. Я поведу.
ТОМ: Для чого?
САРА: На тобі повно синців. Ти не можеш поворухнути долонями. Ти говориш зі мною про теля і витираєш очі. Ти дав мені спробувати вершків з усмішкою, позиченою на сільськогосподарській ярмарці? Страх господній! Ти сказав їй «мамцьо»!
ТОМ: Щоб порадувати її.
САРА: Ніхто нікому не каже «мамця» просто так, щоб порадувати. Там, біля автобусу, коли я сідала у єдине таксі на площі, я почула: «На розвилці четвертої дороги біля єдиного освітленого будинку!», — я сказала собі: якби це було в кіно, то якраз такій дурепі, як я, з останніми тактами музики відірвали б голову?
ТОМ: Якщо я поїду звідси, Франсіс змушений буде продати ферму. Ти знаєш, скільки тут роботи, треба ж доглядати сорок вісім корів. Франсіс буде змушений відправити свою матір до старечого будинку, бо вона все більше й більше зациклюється на релігії. Франсіс завжди один, тому що він порвав обличчя! А ще ж є дівчина, якій він хотів зробити подарунок. І так і не зміг його віддати. Я куплю лазерну доїльню.
САРА, не розуміє, про що він говорить: Насправді, ми з тобою не такі вже й друзі, та я налаштована зробити саме так.
ТОМ: Це як сім’я.
САРА: Ще дев’ять днів тому ти про них навіть не знав!
ТОМ: Не знаю, як тобі це пояснити. Тут, це все справжнє. Є собака, який гавкає, і його чути. Є священик, який говорить, і його слухають. Є теля, яке народжується, і є кров.