ФРАНСІС: Досить, мамо!
АҐАТА: У мене таке враження, що Еллен, її ніколи не існувало.
САРА: I have to aske a bus. Right now. There will have just one bus and I have to take it!
ФРАНСІС: Зараз, тільки візьму сигарети!
САРА: Я не палю!
Пауза.
ТОМ: Мова стала льодом, мармуром, бетоном.
САРА: Пані, я ніколи не палила.
ТОМ: Гарячкувати, кричати, вибухати.
ФРАНСІС, до Тома: Зараз же веземо її на станцію.
АҐАТА: В яку гру ви граєте?
Франсіс бере пляшку коньяку і виходить з Сарою і Томом. Аґата відкриває один із блокнотів Ґійома і починає його гортати.
Картина 10
Надворі, в темряві видно Франсіса, який п’є коньяк прямо з пляшки. Сара приєднується до нього і забирає з рук пляшку. Вона теж п’є. Франсіс притискає Сару до себе і цілує її. Вона зовсім не опирається. Вони зникають в темряві ночі.
Том в багажнику автомобіля. Чуються тихі звуки румби, які долинають через шурхотіння дощу.
ТОМ: Хрипіння,
схлипування,
лементування,
скиглення,
благання,
моління,
покрикування,
гарчання,
завивання,
голосіння,
знову скиглення,
лементування,
схлипування,
покрикування,
благання,
знову схлипування.
Тепер я знаю всі звуки, на які здатна Сара.
Він, він цілує її,
входить в неї,
розриває її,
дірявить її,
лапає її,
скородить її,
жарить її,
пече її,
окропляє її,
дрючить її.
Він трахає.
Пилососить.
Поре.
Кінчає.
Спускає.
Протягом тридцяти семи хвилин. В темряві автомобільного багажника я в змозі бачити циферблат завдяки відбитому світлу. Тридцять сім хвилин з хвостиком. Кажу з хвостиком, бо невідомо, коли можна сказати, що все закінчилось. В момент сім’євипускання? Після останнього поцілунку? Коли дівчина починає говорити про свою сім’ю? Вони випили весь коньяк. Сара була настільки п’яною, що забула, що гру закінчено. Вона говорила з ним англійською. Why do you put Tom in the trunk? Саме тоді почалися тридцять сім хвилин з хвостиком. Я ввімкнув хронометр, коли Сара заскиглила вдруге. Отже, перше скиглення припадає на те, що я назвав хвостиком. Водій автобуса двічі сигналить. Франсіс каже Сарі, що хотів би побачитись з нею іще. Вона відповіла йому чимось романтичним, на зразок: «В мене нема з собою візитки. Том дасть тобі мої координати... And don’t let him in the trunk». Правда, Франсіс не говорить англійською. Смердить пальним. Держак лопати вперся мені в ребра. Щелепа болить від удару, отриманого якраз перед тим, як опинитися в багажнику. Холодно. Ця його музика соціальних танців мене п’янить.
Картина 11
День 10. На цвинтарі. Ранок.
АҐАТА: Які ж вони чемні, ці добровільні помічники. Не вміють нічого робити руками, але чемні. Навіть не здатні рівно викопати яму для мерця. Трава ростиме, як попало. Я вже казала Джеффу: «Вірно, поховати мерця тут нічого не коштує. Наш цвинтар схожий більше на мотокросний трек, але ж це взаємодопомога!» Піди принеси лопату, підрівняємо землю.
ФРАНСІС: Мені здавалось, що ти хочеш тільки помолитись. Я не чекав, що ти почнеш зранку тут все впорядковувати.
АҐАТА: Це як зі мною вчора, я не очікувала, що з мене сміятимуться. Йди і принеси лопату. Там у тебе в багажнику лежить якась.
ФРАНСІС: Звідки знаєш?
АҐАТА: А в тебе в багажнику завжди була лопата. Ти не бачив Тома? Він поїхав разом з тою дівчиною? Ти язика проковтнув?
ФРАНСІС: Ні, не поїхав.
АҐАТА: То де ж він?
ФРАНСІС: Там, де й лопата.
АҐАТА: Поясни.
ФРАНСІС: Я випив вчора. Потім заснув. А його забув у багажнику.