Выбрать главу

АҐАТА, входить: Чи можу я взнати, що ви робите в моєму домі?

ТОМ, заскочений зненацька: В мене була тільки ваша адреса. Я проїхав увесь шлях без зупинки. Це набагато далі, чим я думав. Мій GPS-навігатор казав: Перерахунок! Перерахунок! Перерахунок!

АҐАТА: То ви один із його друзів?

ТОМ: Я — Том. Том, якому не вдається підвестись, здійнятись на ноги, відновитись. Том, пригвинчений до стільця. Прив’язаний, прикутий, прибитий цвяхами, приклеєний до свого стільця. Том, який повинен був би простягнути йому свою руку. Том, який повинен був би обійняти його.

АҐАТА: Вибачте, що брудно. Зараз ми не зовсім у собі. Його смерть ніхто ж не міг передбачити. Обід після церемонії. Треба зараз вирішити, на скільки осіб.

ТОМ: Я не знайшов готель.

АҐАТА: А, готелі тут працюють лише влітку. І коли я кажу влітку, то це з восьмої години 2-го липня до восьмої години 3-го липня. Не вистачає туристів. Вони пробували робити екскурсії на ферму. Та коли ти вже бачив одну, то ти вже бачив усе. У вас гарне авто.

ТОМ: Я надто молодий для цього. Траурні жести. Занадто молодий. Я занадто розніжений. Ніжний. Витончений. Я ненавиджу страждати. (Том підводиться і простягає їй руку.) Мої співчуття, пані! Я повинен був із цього почати. Мої щирі співчуття.

Аґата машинально потискає руку.

АҐАТА: Зви мене Аґатою. Я рада, що ти тут, Томе.

ТОМ: Вона звертається на ім’я. Вона мені тикає. Відстань між мною і нею скорочується.

АҐАТА: Він ніколи не згадував про тебе.

ТОМ: І відстань між нею і мною відновлюється. «Ніколи не згадував про мене?» Скажи щось. Я уник зіткнення з лосем. На дорозі. Самець з великими рогами.

АҐАТА: Знімай пальто!

ТОМ: Сказала б: «Вертайся туди, звідки взявся! В’їдь в лося. Здохни на дорозі!» Я знімаю пальто.

АҐАТА: Це добре, що ти приїхав, Томе.

ТОМ: Ніколи не згадував про мене?

АҐАТА: Ми нічого не знаємо про інших його друзів. Я навіть думала, що їх у нього взагалі нема.

ТОМ: Лось взявся нізвідки.

АҐАТА: У таких розумних, як він, завжди є заздрісники. У нього їх, мабуть, було багато.

ТОМ: Міг би врізатись.

АҐАТА, торкається його обличчя: Тільки не кажи мені, що ти поїдеш завтра. Він завжди так казав, коли приїжджав: «Я їду завтра!» Але ти, ти ж залишишся?

ТОМ: Не знаю.

АҐАТА: Ти скажеш пару слів на похороні. Ти гарно говориш. І якщо ти щось скажеш, то місцеві знатимуть, що мій син,.. він був гарним.

ТОМ: Я приготував кілька слів.

АҐАТА: Ти гарний хлопчик, Томе.

ТОМ: Вона повторює моє ім’я, наче хоче впевнитись, що я реальний!

АҐАТА: Є чудова форель. Тобі скільки підігріти: одну чи дві?

ТОМ: Я не голодний. Дві. Якщо ваша ласка.

АҐАТА: Це його брат наловив.

ТОМ: Хто?

АҐАТА: Його брат.

ТОМ: Музика більше не грає.

АҐАТА: Закінчив доїння.

ТОМ: У нього був брат?

АҐАТА: Франсіс?! Він їздив за тілом, на упізнання.

ТОМ: Так, для цього треба «когось із членів сім’ї».

АҐАТА: Я їх розігрію в мікрохвильовій пічці. Шум цей, він тобі не заважає? Франсіс займається фермою. Після смерті мого чоловіка.

ТОМ: Зосередитись на ній.

АҐАТА: Сорок вісім дійних корів.

ТОМ: Зосередитись на ній.

АҐАТА: Корови — це щодня, щоранку і щовечора, навіть на Різдво.

ТОМ: Віднайти нитку. Корови?

АҐАТА: Якщо хочемо кудись піти в неділю, то треба подоїти раніше. Увечері, коли повертаємось, так само.

ТОМ: Ніколи не згадував про мене.

АҐАТА: А чим ти взагалі займаєшся, Томе?

ТОМ: Відповісти.

АҐАТА: Томе?

ТОМ: Відповісти.

АҐАТА: Томе?

ТОМ: Художній помічник в рекламній шарашці. Сказати так на кухні на молочній фермі, сказати так під звуки мікрохвильової пічки, сказати так, це ж прозвучить смішно. Рекламна шарашка. Салонна музика, перестук високих підборів, запахи Ґальяно і Міяке. Салон, високі підбори, Міяке. Мої слова одне за одним розбиваються на стінах кухні. Салон, високі підбори, Міяке. Я працював з ним.

АҐАТА: А, так?

ТОМ: Колеги.

АҐАТА: Ви були колегами?

ТОМ: Співробітниками, побратимами, товари­шами.

АҐАТА: Ви товаришували?

ТОМ: Товаришували. Почнемо з цього.

АҐАТА: Ти хочеш на маслі чи паніровану?

ТОМ: Паніровану! На маслі! Як вам краще!

АҐАТА: Ти спатимеш в його ліжку.

ТОМ: Не знаю.

АҐАТА: Постіль чиста.

ТОМ: Я не знаю.

АҐАТА: Я перу її щомісяця, навіть якщо ніхто й не спить.