Заходить грізний Франсіс.
ФРАНСІС: Ти нічого не сказав! Чому ти нічого не сказав? Га? Я казав тобі вигадати щось гарне!
ТОМ: Ти мене не вдариш!
ФРАНСІС: Чому ти лишив мою матір, саму, перед усім людом?
ТОМ: Ти мене не вдариш!
ФРАНСІС: Я не можу бачити її такою. Я не можу.
Франсіс б’є Тома в живіт.
ТОМ: Форель. Масло. Я ще не перетравив вчорашню форель.
ФРАНСІС: Відповідай!
ТОМ: Вивернути душу! Стати голяка! Спалити мости!
ФРАНСІС: Я ж казав — ніяких парфумів!
ТОМ, захищається рукою: Рефлекс. Лише рефлекс! Я відповідаю йому як перелякане цуценя.
ФРАНСІС: Я вже чув твій голос. Якось, по телефону. Я дзвонив йому щодо паперів для ферми. «Я чекаю його обідати. Я можу передати повідомлення? Це нічого, якщо він зателефонує вам пізніше, сьогодні ввечері? Ми сьогодні їдемо у відпустку, в Аяччо...»
ТОМ: «... на Корсику».
ФРАНСІС: «Аяччо, на Корсику... Хто говорить? ... Алло?»
ТОМ: «Хто говорить? Алло? ... Алло?..»
ФРАНСІС: Якось я заглянув під його ліжко. Там були альбоми з малюнками. Малюнки чоловіків. Вірші теж про чоловіків. Коли я зателефонував до вас... «Це нічого, якщо він зателефонує вам пізніше, сьогодні ввечері?» Я зрозумів, що ти колись приїдеш. Ти не заберешся звідси, поки все не владнаєш.
ТОМ: Владнаєш що?
Входить Аґата. Вона тримає важку жовту пластикову миску.
ФРАНСІС: Хочеш сісти?
ТОМ: Вона тримає величезну жовту миску! Заважку для неї. Зажовту для цього місця. Вона знає, що він мене вдарив.
АҐАТА: Я бачила твій дискомфорт, Томе.
ФРАНСІС: Йому стало погано від форелі.
АҐАТА: Я хотіла б почути, що ти приготував.
ТОМ: Та, то так, безсистемна чернетка.
АҐАТА: Це було б...
ТОМ: Хвилююче, сумно, згубно.
АҐАТА: «Вражаюче».
ТОМ: В агентстві мене називають «місьє Синонім». Я шукаю відповідники. Щось схоже на щось, але не є тим чимось. Це — одержимість. На зборах робочої групи це вітається. (Пауза). Робоча група — це... Думка пояснити їм, що таке робоча група, викликає у мене ще більше бажання блювати, ніж форель в маслі.
АҐАТА: Флейта була чарівною.
ФРАНСІС: Так.
АҐАТА: Це племінниця Джеффа.
ФРАНСІС: Так.
АҐАТА: Колись у неї проріжеться талант.
ТОМ: Колись вона вирішить свої проблеми з астмою.
АҐАТА: На нас чекають в громадській залі. Ця форель, мені дійсно жаль, Томе.
ТОМ: Минеться.
АҐАТА: Я зробила забагато салату з макаронами. Я ненавиджу салат з макаронами. Він якийсь блідий. Він викликає відразу. І зовсім неапетитний. Йому треба дати вистигти, а холодні макарони взагалі не мають смаку. Його завжди роблять забагато. Його ж не можна заморозити.