Такі приготування були необхідні, тому що «Алігатор» незабаром повинен був увійти в зону південно-західного мусону[13] й можна було очікувати погіршення погоди, і навіть бурі.
У подальшу дорогу корабель вирушив ще до заходу сонця. Ще того ж таки вечора Томек помітив, що умови плавання поступово змінюються. Щоправда, бокове, ліниве погойдування корабля спочатку не дуже турбувало, але попри це, Томек почав відчувати тривоіу. Під тиском величезних хвиль корабель нахилився на лівий борт. Усі його вузли тріщали, і час від часу величезні хвилі заливали корабель і відкочували назад, немовби соромлячись своєї сміливості й залишаючи на палубі бризки білої піни.
Наступного ранку хитавиця стала ще відчутнішою. Піняві гребені хвиль раз у раз заливали палубу корабля. Щоб якось приглушити неприємне почуття, Томек узяв штуцер і пішов до свого тиру. Боцман Новицький не міг супроводжувати його, але Томек, мабуть, був цим задоволений: бляшанка, підвішена до стелі, під впливом сильної хитавиці рухалась самостійно, до того ж непрогнозовано. Влучити в таку рухливу ціль було дуже важко. Томек інколи ледве втримував рівновагу, але саме це й приносило йому найбільше задоволення. Він безперестанку стріляв, інколи влучаючи в ціль, а інколи — ні. Після двох годин таких вправ пісок висипався з бляшанки крізь отвори, пробиті кулями.
Тільки-но пролунав гонг, який закликав на обід, Томек радо зайшов до кают-компанії й сів на своє місце. Під час стрільби по рухливій цілі він, перебуваючи в неабиякому піднесенні, забув про хвилинну слабість, що його перед тим охоплювала, і відчув голод.
Матроси дивилися на Томека з захопленням, а Смуга вигукнув:
— Ого-го! Отже, ти вже прийшов на обід!?
— А чому б і ні? — відповів Томек. — Я голодний, як вовк.
— От і гаразд. Якщо хитавиця не позбавила тебе апетиту, то з тебе буде чудовий моряк. Ти знаєш, що три велетні-суданці, які супроводжують верблюдів, уже лежать як колоди у своїх каютах, — сміючись повідомив Смуга.
Томек прекрасно переносив хитавицю. І все ж його не пускали на палубу, побоюючись, що хвилі, які безперервно заливали корабель, змиють його в море. Тому Томек у своєму тирі пробивав кулями бляшанки все меншого розміру, кожен раз влучаючи вціль.
Через кілька днів море трохи заспокоїлося. Новицький, скориставшись вільною хвилиною, зазирнув до тиру. Томек стріляв швидко й влучно.
Здивований успіхами свого учня, боцман схвально мовив:
— Ну-ну, братику, бачу, що тобі вже нема чого вчитися в мене. Тепер хіба що Смуга зможе навчити тебе чогось нового.
— А що, пан Смуга так добре стріляє? — здивувався Томек. — Я гадав, що краще від вас ніхто не стріляє.
— Ну що ти, братику! Смуга в цій справі неперевершений майстер! Він навіть найменшому звіряткові може влучити між очі, — відповів боцман упевнено, хоч усе, що він знав про Смугу, довідався з розповідей старшого Вільмовського.
Звичайно, Вільмовський нічого не казав боцманові про вміння Смуги влучати тваринам «межи очі», але Новицькому здавалося, що така неточність хлопцеві не завадить.
Томек уже давно вирішив у всьому наслідувати Смугу, великого мисливця та звіролова. Він задумався над словами боцмана. Відтак заходився шукати бляшанки все меншого розміру, малював на них по два кружечки, які повинні були зображувати тварин, й знову почав управлятися у влучній стрільбі. Робив це він потай від боцмана. Дні минали швидко. «Алігатор» усе далі плив на південний схід.
VI
ЦЕЙЛОНСЬКИЙ СЛОН І БЕНГАЛЬСЬКИЙ ТИГР
Томек із нетерпінням дивився на смугу суходолу, що виринала на обрії з неспокійних хвиль океану. Це був острів Цейлон[14] — країна перлів, білих сапфірів, гарних пальм і рідкісних рослин.
«Алігатор» повільно пройшов у широкі ворота порту, утворені двома хвилерізами, й опинився у великій, затишній пристані столиці Цейлону Коломбо.
— Я збираюся з паном Смугою на берег. Якщо бажаєш, можеш піти з нами, — сказав Томекові батько, коли з борту корабля спустили трап на причал. — Нам треба отримати дозвіл для довантаження на корабель тварин.
14
Острів Цейлон (площа 65 608 км2) розташований в Індійському океані поблизу південного узбережжя Індійського півострова.