— Я не вважав за потрібне втаємничувати Гагенбека в мої особисті справи. Адже це моя особиста справа. Але я відразу звернув увагу на ваші прізвища в списку членів експедиції й попросив, щоб мені дали докладніші відомості. Отримавши їх, я не вагаючись прийняв пропозицію взяти участь в експедиції. Я з нетерпінням очікував прибуття земляків моєї матері, бо пообіцяв їй, що після закінчення експедиції привезу вас усіх до Мельбурна.
— Хай мене проковтне кит, якщо ця експедиція до Австралії не стає щораз приємнішою! — пробурмотів боцман Новицький.
— Тепер дозвольте мені повторити моє запитання, — сказав Бентлі. — Ви дійсно маєте намір узяти в експедицію цього юнака?
— Звичайно! А чому ви про це питаєте? — занепокоєно спитав Вільмовський.
— Нас чекає нелегка праця й, можливо, небезпеки. Адже він ще дуже молодий, — відповів Бентлі.
— Цей юнак одним пострілом зі штуцера поклав тигра й врятував моє й своє життя, — втрутився в розмову Смуга.
— Мене вже повідомили про це, і я не сумніваюся, що тигра необхідно було застрелити. Але я не знав, що це зробив молодий пан Вільмовський, — здивовано сказав Бентлі, схвально оглядаючи хлопця. — Якщо справи складаються таким чином, я забираю назад свої застереження. Мені йшлося лише про його безпеку.
— Поляки не дуже турбуються про свою безпеку, шановний пане директоре, — відповів боцман Новицький. — Томек, звичайно, ще хлопчисько, проте можете бути за нього цілком спокійні. Доки в його руках оця хлопавка, він не дасть себе скривдити.
Томек із вдячністю глянув на боцмана, бо після його слів Бентлі по-дружньому посміхнувся й перестав робити дальші застереження щодо участі Томека в експедиції.
— У першу чергу ми повинні обговорити, яким чином перевозитимемо слона до Мельбурна, — звернувся Вільмовський до зоолога.
— З цим у нас не буде жодного клопоту, — відповів Бентлі. — На станції слона чекає спеціальний вагон і двоє працівників із зоологічного парку.
— Коли вам зручніше забрати слона з корабля? — запитував Вільмовський.
— Якщо не заперечуєте, то завтра вранці.
— Чудово. Завтра вранці ми вивантажимо також п’ятдесят верблюдів, узятих у Порт-Судані для тутешньої транспортної контори. Таким чином ми відразу розвантажимо корабель.
— Отже, нам лишається тільки обговорити план дій на найближчі дні. Згідно з угодою, я вже почав приготування. Час розповісти вам про це, — заявив Бентлі.
— Ми слухаємо, — сказав Вільмовський.
— Передусім нам треба вибрати місце нашого майбутнього полювання, — почав Бентлі. — За відомостями, які я отримав, ви маєте намір піймати різні види кенгуру, а саме: рудих, блакитних, сірих, гірських і валабі. У переліку тварин, який надіслала мені фірма Гаґенбека, крім того, є страуси ему, дикі собаки динго, ведмеді коала, єхидни, сумчасті летяги, яких тут називають кузу, ведмеді-вомбати, а з птахів — лірохвости, чорні лебеді, гігантські зимородки та альтанкові. Я вважаю, що нам треба почати з ловів кешуру й ему, тому що ловити цих швидконогих тварин можна тільки з допомогою великої кількості місцевих мисливців. Багато часу забере в нас саме організація нагоничів. Я розробив таку програму ловів, що експедиція, просуваючись із заходу на схід через Новий Південний Уельс, зможе ловити згаданих тварин у певній послідовності. Крім того, я взяв до уваги потребу відсилання спійманих тварин для повантажений на судно. З цією метою маршрут експедиції передбачає підхід час від часу до залізниць.
— Дуже добре, — сказав Смуга. — Можливість поступового довантаження тварин на корабель значно полегшить нам виконання завдання.
— Саме про це і йдеться, — продовжував Бен- тлі. — З Порт-Огаста ми залізницею поїдемо до містечка Вілканнії, що на річці Дарлінг. Звідти возами вирушимо в північно-західному напрямку на тваринницьку ферму Джона Кларка, колишнього робітника трансконтинентального телеграфу[23]. Поблизу його ферми будемо полювати на рудих і блакитних кенгуру, на ему й динго. Цю частину експедиції ми повинні закінчити якнайшвидше. Цьогорічна зима досить суха, тому з настанням літа тварини порозбігаються в пошуках води. З ферми Кларка ми попрямуємо на південний схід, де в лісах живуть сірі кенгуру. На західних схилах Австралійських Альп зустрінемо вомбатів, кузу, ведмедів коала, гігантських зимородків, або кукабері, а в Гіпсланді — лірохвостів і чорних лебедів. Закінчити лови, на мою думку, найкраще біля підніжжя Австралійських Альп. У нашому зоологічному парку така велика кількість птахів, що ми охоче обміняємо їх на інших.
23
У 1872 р. завершено будівництво телеграфної лінії довжиною 3157 км, яка перетнула континент із півдня на північ.