— Хто ти? — запитала вона тихенько.
Собака радісно загавкав.
— О, і Динго тут! — додала вона.
— Це собака, який привів мене до тебе, а не динго, — заперечив Томек.
— Так, але його кличуть Динго. Це мій собака, — відповіла дівчинка, намагаючись сісти. Проте знову зі стогоном упала на землю.
— Отже, ти Саллі, та дівчинка, що заблудилась і яку всі розшукують з учорашнього дня? — недовірливо запитав Томек.
— Так, я Саллі Аллан, — відповіла дівчинка. — Невже справді всі мене шукають? А я гадала, що про мене вже забули.
— Тебе шукають у скребі, а ти, виявляється, лежиш у хащах поблизу струмка, — сказав Томек. — Чому ти не повернулася додому? Адже звідси на ферму дуже легко втрапити.
— Я не можу вилізти з цієї жахливої ями. Нога, моя нога, подивись-но на неї! — відповіла дівчинка, й на її великих очах з’явилися сльози. — О, як болить!
Томек подивився на її ліву ногу. Вона сильно спухла в щиколотці.
— Може, тебе вкусила змія? — стурбовано запитав Томек.
— Ні. Я несподівано впала в цю яму, й тоді щось сталося з моєю ногою. Не можу стати на неї й взагалі не можу звідси вийти. Якби не ти, я, мабуть, померла б тут від болю й… голоду.
Від хвилювання Томек почервонів.
— Тобі вже нічого боятися, у мене є штуцер, тільки… я випустив його з рук, падаючи в цю яму.
— То ти вже вмієш стріляти? — зацікавилася Саллі, витираючи рукою сльози.
Томек подав їй свою носову хустинку.
— Я навіть тигра вбив, який виліз із клітки на кораблі, — відповів Томек з удаваною байдужістю.
— Невже?
— У мене є фотографія. Крім того, я застрелив великого кенгуру! Ми з батьком ловимо диких тварин.
— Ти дуже хоробрий, — визнала Саллі. — Мій тато розповідав мені про вас. Я вирішила піти до вашого табору. Можеш собі уявити, я ніколи ще не бачила звіроловів. Вислизнула з дому й побігла на галявину. Коли я проходила поблизу цих кущів, побачила маленьку землерийку[62]. Хотіла її спіймати, щоб подарувати вам. І ось тоді впала в цю жахливу яму. Я кричала від болю, плакала, але ніхто не приходив на допомогу. Я чекала цілу ніч, а потім заснула, й ти прийшов. Ти не залишиш мене тут саму?
— Не бійся, не залишу, — запевнив її Томек.
— Як тебе звати? — запитала дівчинка.
— Томек. Томаш Вільмовський.
— Дуже гарне ім’я. Я називатиму тебе Томмі.
— Добре. Тепер давай я перев’яжу тобі ногу.
Томек зняв сорочку, розрізав її ножем на широкі смуги й заходився перев’язувати ногу Саллі.
— Ох, як страшно болить! — кричала плачучи Саллі, але коли Томек закінчив перев’язку, вона відчула себе значно краще.
— Тепер нам треба якось вибратися з цієї ями, поки настане ніч, — заявив Томек. І негайно почав готуватися витягти Саллі з глибокої ями.
Насамперед він виліз нагору й знайшов штуцер. Потім почав ножем робити сходинки в прямовисній стіні ями. Після години тяжкої праці йому вдалося зробити кілька східців, які повинні були допомогти Саллі вибратися з ями. Оскільки вона не могла зіп’ястися на ноги, Томек узяв її на руки й почав обережно підійматися по імпровізованих східцях. Динго, йдучи за ними, радісно гавкав. Саллі плакала від болю. На щастя, дівчинка була худенька й легенька, тож Томекові вдалося підійняти її нагору, а потім узяти на плечі. Так вони добралися до берега струмка.
— Дай мені напитися, — попрохала Саллі. — Від цього в мене відновляться сили.
Томек вийняв із кишені складане горнятко, й вони обоє напилися води, після чого Саллі занурила опухлу ногу в струмок.
— Я справді почуваю себе краще, — сказала вона.
— Побіжу на ферму по допомогу, — запропонував Томек.
— Ох, тільки не це! Зараз стемніє. Не кидай мене одну, — швидко мовила вона й судорожно вхопила його за руку. — Зрозумій, я не можу залишатися сама, я боюся.
— Якщо так, то я понесу тебе на плечах.
— Справді? — зраділа Саллі.
— Понесу, навіть повинен це зробити. Адже ми не можемо так довго примушувати твоїх батьків хвилюватися за тебе.
— Томмі, ти… дуже добрий!
— Звичайно, такими повинні бути всі звіролови…
— Якби я була хлопцем, то також стала б звіроловом, як ти, — відповіла Саллі.
— Ну тоді сідай мені на плечі й гайда.
Спочатку все йшло добре. Проте незабаром Саллі ставала все важчою. Томекові доводилось часто зупинятися перепочити. Настала ніч. Томек уже майже вибився із сил, коли, на щастя, раптом побачив вогнище, що палало поблизу ферми.
62
Австралійці назву кенгуру застосовують щодо трьох найбільших видів: кенгуру рудого, велетенського та гірського, а всі менші види: степові, гірські й лісові називають wallaby, які за способом життя подібні до землерийок.