Выбрать главу

Не хтів би я ні золота у схованці,

Ні краще, аніж сам Орфей, пісень співать,

Якби я зоставався в невідомості.

545] Але про себе я згадав тому лише,

Що почала сама ти сперечання ці.

А що кориш ти шлюбом з владарівною,

Скажу, по-перше, учинив розумно я

Й розсудливо, до того ж на користь тобі

550] І дітям нашим.

(Медея ледве стримує своє обурення).

Та спокійно вислухай.

Коли прийшов із Йолка я в країну цю,

Усі нещастя за собою тягнучи,

Чи міг би я, вигнанець, ждати кращого,

Ніж взяти шлюб з дочкою владаревою?

555] Ні, не тому, чим колеш так, що ложа я

Твого відкинувсь для нової пристрасті,

Не для змагання в кількості дітей моїх, -

І цих для мене досить, не жаліюсь я, -

А головне, щоб краще обладнатися

560] Й не бідувати, - знаю-бо, що вбогого

Всі, навіть друзі, обминають здалеку;

Дітей зростити, як моєму родові[79]

Те личить, і, сплодивши їм нових братів,

Зрівняти з ними й, сполучивши рід увесь,

565] у щасті жить. Навіщо більш дітей тобі?

Мені ж потрібно тими, що народяться,

Тим помогти, що є вже. Чи погано це?

Й сама б ти згодна, не оті б лиш ревнощі.

В жінок це завжди; тільки б ложа шлюбного

570] Уберегти - й нічого більш не треба вам.

А як лише з постелею щось трапилось,

То ворогом вважаєте й найкращого

Ви друга. От коли б дітей інакше нам

Народжувать, щоб без жінок обходитись, -

575] Тоді не знали б люди багатьох нещасть.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Все розповів, Ясоне, красномовно ти;

Але сказати прямо це доводиться -

Нечесно учинив ти, жінку зрадивши.

МЕДЕЯ

Багато в чому від людей відмінна я.

580] Хто мовить гарно, але діє кривдою,

Той в мене кари годен якнайбільшої.

Зло прикрашати язиком уміючи,

На все він здатний. Та не дуже мудрий він.

Отож-бо не лякай нас красномовністю

585] Своєю, - словом лиш одним я вб'ю тебе.

Коли б не був ти підлий, то довірився б

Мені з тим шлюбом, а не крився б мовчки з ним.

ЯСОН

О, гарно з шлюбом ти мене підтримала б,

Якби розкрив я замір свій. Ще й досі ти

590] Злоби у серці не здолаєш стримати.

МЕДЕЯ

Не те тебе спиняло: жить з чужинкою

На старості було б тобі неславою.

ЯСОН

Будь певна, не для ложа я жіночого

Оце побрався шлюбом з владарівною,

595] А, як казав я, щоб допомогти тобі,

Твоїх дітей зрівнявши з можновладними

Братами їх, опору дати домові.

МЕДЕЯ

Ні, не потрібне щастя із гіркотою

Ані достатки, що терзають серце нам. [80]

ЯСОН

600] Що ж, відверни їх, будь такою мудрою,

Так, щоб гірким солодке не здавалося,

І в щасті не вважай себе нещасною.

МЕДЕЯ

Глузуй собі! Адже ти маєш захисток,

А я ж куди подінуся, вигнанниця?

ЯСОН

605] Сама ти винна - не складай на іншого.

МЕДЕЯ

Що ж я вчинила? Може, шлюб зламала я?

ЯСОН

Володарів зухвало проклинала ти.

МЕДЕЯ

Прокляттям буду і твоєму домові.

ЯСОН

Та годі вже з тобою сперечатися.

610] Як хочеш на дорогу із майна мого

Ти допомоги чи собі, чи діточкам,

Скажи - рукою щедрою вділю її

Й пошлю ознаки друзям - допоможуть вам.

(Медея робить жест заперечення).

А ти даремно, жінко, відмовляєшся.

615] Покинь гнівитись, буде корисніш тобі.

МЕДЕЯ

І послуги від друзів тих не хочу я,

Ані дарів од тебе, - на користь не йде

Безчесною рукою подароване.

ЯСОН

Отож богів я закликаю свідками,

620] Що я й тобі, і дітям помагати рад,

А ти незадоволена і друзями

Гордуєш вперто, - що ж, тобі самій це гірш.

(Прямує до виходу).

МЕДЕЯ

(вслід йому)

Біжи мерщій! За молодою жінкою

Вже, мабуть, скучив, бо ж давно із дому ти.

625] Справляй весілля! Дасть бог, так одружишся,

Що сам одруження те проклинатимеш. [81]

СТАСИМ ДРУГИЙ

ХОР

Строфа 1

Еротові стріли рясні

Ні доброї слави, ні щастя

Ще не приносили людям, -

630] Тиха ж ходою Кіпріда

Нам із усіх безсмертних богинь найлюбіша.

Хай же з лука, владарко, твого золотого

Стріли, напоєні ядом бажань,

В мене не влучать ніколи.

Антистрофа 1

635] Найкращий дарунок богів -

Хай скромність мене схоронить,

Щоб не вчувати серцем

Покликів владних Кіпріди

З бурями звад ненатлих і любощів хтивих,

640] І з нестримним ложа чужого бажанням, -

Краще хай мирна подружня любов

Жінки права захищає.

Строфа 2

Краю ти мій, доме батьків!

Тільки б не знати ніколи