Выбрать главу

Мені ж недолю проклинать лишилося,

Не знавши ні в новім подружжі радощів,

Ні щастя обнімати діточок своїх,

1350] Що викохав, а ти життя позбавила.

МЕДЕЯ

Могла б тобі багато я сказать на це,

Та батько Зевс те знає, що для тебе я

Зробила й що зазнала я у відповідь.

Ні, мого ложа більше не ганьбить тобі,

1355] Не жити в щасті, з мене насміхаючись.

Ні владарівна, ні Креонт, що дав її

За тебе, все ж безкарно не прогнав мене.

Отож як хочеш - зви мене левицею

Чи Скіллою з глибочини Тірренської -

1360] Тебе я цим у саме серце вразила.

ЯСОН

Й саму себе, - ми ж лихо спільне терпимо.

МЕДЕЯ

Тим легше, з мене хоч не глузуватимеш!

ЯСОН

Жахлива ж, дітки, трапилась вам матінка!

МЕДЕЯ

Ні, батьків шал занапастив вас, дітоньки!

ЯСОН

1365] Ти не моя ж рука зігнала з світу їх.

МЕДЕЯ

Лише твоя зухвалість і злочинний шлюб.

ЯСОН

То з ревнощів ти вбила і дітей своїх?

МЕДЕЯ

А ти гадав - для жінки це мала біда?

ЯСОН

Для мудрої, а задля тебе - все лихе!

МЕДЕЯ

1370] Але ж нема їх - і тебе це гризтиме.

ЯСОН

Ні, є вони, на тебе люті месники. [104]

МЕДЕЯ

Богам відомо, хто причинець бід усіх.

ЯСОН

Відомо й те, що в серці в тебе гидь одна.

МЕДЕЯ

Гидуй собі, - набридло навіть слухати.

ЯСОН

1375] Й мені тебе, - то легше й розійтися нам.

МЕДЕЯ

Хіба? Ну що ж! Цього бажала й я давно.

ЯСОН

Лиш мертвих поховати і оплакать дай.

МЕДЕЯ

Ні, їх руками поховаю власними

В гаю божистім Гери на святій горі,

1380] Щоб вороги зухвалі не сквернили їм

Могилок. Потім на землі Сісіфовій

Навік врочисте свято установимо,

Щоб одкупить безвинну кров їх жертвами.

Сама ж піду в країну Ерехтеєву,

1385] Й в Егея, сина Пандіопа, житиму.

Ти ж - жив ганебно й смертю вмреш ганебною,

Уламками убитий корабля свого, -

То буде шлюбу нашого гіркий кінець.

ЯСОН

За кров дітей нехай тебе скарають

1390] Еріннія і Правда.

МЕДЕЯ

Хто з богів, ошуканцю, почує тебе,

Хто послухає клятвопорушника злого?

ЯСОН

Горе, горе тобі, дітозгубнице клята!

МЕДЕЯ

Йди вже краще додому - дружину ховать.

ЯСОН

1395] Йду, та двійко дітей загубив я навіки!

МЕДЕЯ

Та не плач-бо так ревно, - покинь ще на старість. [105]

ЯСОН

Любі дітки мої!

МЕДЕЯ

Не твої, а мої!

ЯСОН

Нащо вбила ти їх?

МЕДЕЯ

А на муку тобі.

ЯСОН

Леле, леле! О як любих уст я дитячих

1400] Ще хоч раз, безталанний, хотів би торкнутись!

МЕДЕЯ

Ти їх кличеш тепер, приголубити рад,

А тоді ж одштовхнув їх?

ЯСОН

Заради богів,

Дай обнять лише ніжні тіла їх дитячі!

МЕДЕЯ

Ні, ніколи. І марні благання твої!

ЯСОН

1405] Чуєш, Зевсе, як гонить мене ця потвора?

Скільки ж маємо ще ми терпіти від неї,

Дітовбивці мерзенної з серцем левиці?

Скільки вистачить сил, буду плакати я

І в риданнях свою проклинати недолю,

1410] Буду я в свідки богів закликати безсмертних,

Як не тільки ти вбила дітей, але й мертвих

Не даєш доторкнутись мені й поховати.

Ох, і краще було б не родить мені їх,

Аніж бачити вбитих тобою.

ХОР

1415] Ми багато в чім Зевсовій волі підвладні.

Несподівано шлють нам богове багато,

Та не все те дають, що хотілось би нам,

А чого й не гадали, боги посилають.

Так і з тим, що ми бачили нині.

ПРИМІТКИ

Арго (тобто «швидка») - збудований під керівництвом Афіни грецький корабель, що плив за допомогою п'ятдесяти веслярів та вітрил. Ясон, що був сином володаря Іолка Есона, вирушив на цьому кораблі разом з найхо-робрішими грецькими героями в Колхіду по золоте руно. Послав Ясона туди, щоб позбутись його, батьків брат Пелій, що захопив владу в Іолку. Дочка колхідського владаря Еета чаклунка Медея, покохавши Ясона, допомогла аргонавтам добути золоте руно й поїхала, вже як дружина їхнього ватажка, до Іолка. Тут, піддуривши дочок Пелія (Пеліад), вона хитрим підступом убила Пелія: веліла порізати його на шматки і зварити, начебто для того, щоб повернути йому молодість. Ясон з дружиною та двома малолітніми синами змушені були втекти доКорінфа, де й відбувається дія трагедії.

2. Між... скель блуденних... - Маються на увазі Сімплегади, два скелясті острівці біля Боспору фракійського при вході в Понт (Чорне море); за переказом, вони зіштовхувались, коли між ними пропливало судно, й розтрощували його. Після того, як аргонавтам пощастило пропливти між Сімплегадами (пустивши спочатку голуба), вони стали непорушними.