Мені ж недолю проклинать лишилося,
Не знавши ні в новім подружжі радощів,
Ні щастя обнімати діточок своїх,
1350] Що викохав, а ти життя позбавила.
МЕДЕЯ
Могла б тобі багато я сказать на це,
Та батько Зевс те знає, що для тебе я
Зробила й що зазнала я у відповідь.
Ні, мого ложа більше не ганьбить тобі,
1355] Не жити в щасті, з мене насміхаючись.
Ні владарівна, ні Креонт, що дав її
За тебе, все ж безкарно не прогнав мене.
Отож як хочеш - зви мене левицею
Чи Скіллою з глибочини Тірренської -
1360] Тебе я цим у саме серце вразила.
ЯСОН
Й саму себе, - ми ж лихо спільне терпимо.
МЕДЕЯ
Тим легше, з мене хоч не глузуватимеш!
ЯСОН
Жахлива ж, дітки, трапилась вам матінка!
МЕДЕЯ
Ні, батьків шал занапастив вас, дітоньки!
ЯСОН
1365] Ти не моя ж рука зігнала з світу їх.
МЕДЕЯ
Лише твоя зухвалість і злочинний шлюб.
ЯСОН
То з ревнощів ти вбила і дітей своїх?
МЕДЕЯ
А ти гадав - для жінки це мала біда?
ЯСОН
Для мудрої, а задля тебе - все лихе!
МЕДЕЯ
1370] Але ж нема їх - і тебе це гризтиме.
ЯСОН
Ні, є вони, на тебе люті месники. [104]
МЕДЕЯ
Богам відомо, хто причинець бід усіх.
ЯСОН
Відомо й те, що в серці в тебе гидь одна.
МЕДЕЯ
Гидуй собі, - набридло навіть слухати.
ЯСОН
1375] Й мені тебе, - то легше й розійтися нам.
МЕДЕЯ
Хіба? Ну що ж! Цього бажала й я давно.
ЯСОН
Лиш мертвих поховати і оплакать дай.
МЕДЕЯ
Ні, їх руками поховаю власними
В гаю божистім Гери на святій горі,
1380] Щоб вороги зухвалі не сквернили їм
Могилок. Потім на землі Сісіфовій
Навік врочисте свято установимо,
Щоб одкупить безвинну кров їх жертвами.
Сама ж піду в країну Ерехтеєву,
1385] Й в Егея, сина Пандіопа, житиму.
Ти ж - жив ганебно й смертю вмреш ганебною,
Уламками убитий корабля свого, -
То буде шлюбу нашого гіркий кінець.
ЯСОН
За кров дітей нехай тебе скарають
1390] Еріннія і Правда.
МЕДЕЯ
Хто з богів, ошуканцю, почує тебе,
Хто послухає клятвопорушника злого?
ЯСОН
Горе, горе тобі, дітозгубнице клята!
МЕДЕЯ
Йди вже краще додому - дружину ховать.
ЯСОН
1395] Йду, та двійко дітей загубив я навіки!
МЕДЕЯ
Та не плач-бо так ревно, - покинь ще на старість. [105]
ЯСОН
Любі дітки мої!
МЕДЕЯ
Не твої, а мої!
ЯСОН
Нащо вбила ти їх?
МЕДЕЯ
А на муку тобі.
ЯСОН
Леле, леле! О як любих уст я дитячих
1400] Ще хоч раз, безталанний, хотів би торкнутись!
МЕДЕЯ
Ти їх кличеш тепер, приголубити рад,
А тоді ж одштовхнув їх?
ЯСОН
Заради богів,
Дай обнять лише ніжні тіла їх дитячі!
МЕДЕЯ
Ні, ніколи. І марні благання твої!
ЯСОН
1405] Чуєш, Зевсе, як гонить мене ця потвора?
Скільки ж маємо ще ми терпіти від неї,
Дітовбивці мерзенної з серцем левиці?
Скільки вистачить сил, буду плакати я
І в риданнях свою проклинати недолю,
1410] Буду я в свідки богів закликати безсмертних,
Як не тільки ти вбила дітей, але й мертвих
Не даєш доторкнутись мені й поховати.
Ох, і краще було б не родить мені їх,
Аніж бачити вбитих тобою.
ХОР
1415] Ми багато в чім Зевсовій волі підвладні.
Несподівано шлють нам богове багато,
Та не все те дають, що хотілось би нам,
А чого й не гадали, боги посилають.
Так і з тим, що ми бачили нині.
ПРИМІТКИ
Арго (тобто «швидка») - збудований під керівництвом Афіни грецький корабель, що плив за допомогою п'ятдесяти веслярів та вітрил. Ясон, що був сином володаря Іолка Есона, вирушив на цьому кораблі разом з найхо-робрішими грецькими героями в Колхіду по золоте руно. Послав Ясона туди, щоб позбутись його, батьків брат Пелій, що захопив владу в Іолку. Дочка колхідського владаря Еета чаклунка Медея, покохавши Ясона, допомогла аргонавтам добути золоте руно й поїхала, вже як дружина їхнього ватажка, до Іолка. Тут, піддуривши дочок Пелія (Пеліад), вона хитрим підступом убила Пелія: веліла порізати його на шматки і зварити, начебто для того, щоб повернути йому молодість. Ясон з дружиною та двома малолітніми синами змушені були втекти доКорінфа, де й відбувається дія трагедії.
2. Між... скель блуденних... - Маються на увазі Сімплегади, два скелясті острівці біля Боспору фракійського при вході в Понт (Чорне море); за переказом, вони зіштовхувались, коли між ними пропливало судно, й розтрощували його. Після того, як аргонавтам пощастило пропливти між Сімплегадами (пустивши спочатку голуба), вони стали непорушними.