АДМЕТ
Піду з тобою... Лиш візьми, візьми мене!..
АЛКЕСТА
Одна йду... Цього досить... Замість тебе йду.
АДМЕТ
Яку жону ти, доле, в мене вирвала!..
АЛКЕСТА
В очах темніє... Вже вони мов важчають.
АДМЕТ
Помру і я, дружино, як покинеш нас.
АЛКЕСТА
Ти міг би вже сказати, що нема мене... [35]
АДМЕТ
Зведи обличчя!.. Не лишай дітей своїх!..
АЛКЕСТА
Чи ж я б лишала?.. Прощавайте, дітоньки!
АДМЕТ
400] Поглянь на них, поглянь же!..
АЛКЕСТА
Я - покійниця.
АДМЕТ
Стривай! Лишаєш?..
АЛКЕСТА
Прощавай!
АДМЕТ
Загинув я!..
ПРОВІДНИК ХОРУ
Уже її немає... Вже вдівець Адмет...
ЕВМЕЛ
Строфа
Гай-гай! Горе нам!
Озвись, матінко!..
Пішла... Ясного сонця вже
Не бачить, батьку мій!
На сирітське життя залишила мене,
Безталанна!.. Он глянь:
Мов тягар якийсь - на очах, руках...
410] Ти почуй мене, вчуй,
Я благаю тебе, моя матінко!
1 до вуст твоїх,
Син твій, дитя, тулюся.
АДМЕТ
Не чує і не бачить... Найжорстокіший
Удар на мене і на вас впав, дітоньки.
ЕВМЕЛ
Антистрофа
Ще й не окріпнувши,
Сам я, без матері,
Лишитись, батьку, змушений.
Як же це стерплю я? [36]
420] Цей тягар і тобі, моя сестро, нести...
У годину лиху
Ти жону в цей дім, о мій батьку, вів!
Не дійшли до межі
Рука в руку ви - до похилих літ...
Вона вмерла - й дім,
Рідний наш дім схитнувся!..
ПРОВІДНИК ХОРУ
Адмете, доведеться той тягар нести:
Не ти ж бо нині перший, не останній ти,
Хто залишився без дружини вірної.
430] А вмерти - ти це знаєш - треба кожному.
АДМЕТ
Авжеж. І не раптово та біда мене
Спіткала: знав давно я - здавна й мучився.
Та вже про винос тіла сповістить пора.
Тож не відходьте. Тужний спів підземному,
Що втіх не любить, починайте богові.
Усім моїм підлеглим, що в Фессалії,
Велю до голосіння приєднатися:
Хай обітнуть волосся, в чорне вдягнуться.
Чи в'їде четвернею, а чи верхи хто -
440] Щоб коням гриву не забув обрізати.
Хай місто не почує ліри з флейтою,
Поки дванадцять місяців спливатиме.
Дорожчого ж нікого вже не буду я
Ховати, бо ж найвищих гідна почестей -
Єдина, що за мене вмерти згодилась.
Алкесту виносять.
Адмет і діти покидають сцену.
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Пелія дочко, прощай!
Хай з тобою йде радість у дім Аїда,
В ту оселю без сонця, що жде на тебе.
Хай Аїд чорногривий знає
450] І весляр - невблаганний старець,
Мертвих перевізник:
Він такої жони
У край підземний
Двовесловим човном не возив іще
Й не повезе ніколи. [37]
Антистрофа І
Ліра вшановує тебе
Семиструнна, дзвінка, з черепахи гірської,
Як і слово співуче, без ліри, в Спарті,
Коли з роком, що йде по колу,
460] Знов засяє карнейський місяць
На всю ніч у небі.
І в Афінах ясних,
Багатством славних,
Возвеличишся: в смерті твоїй співці
Знайдуть натхнення вічне.
Строфа II
О, якби змога в мене!
Якби - сил було досить! -
Із осель тебе б вивіз темних
Через води Кокіта,
470] Веслом б'ючи
Попідземну хвилю.
Ти ж одна з-між усіх, одна-єдина
Дала згоду спуститись
В Аїд, щоб тільки муж твій
Міг бачити сонце!.. Легкою тобі,
Жінко, хай буде земля! А надумає
З другою ложе ділити - ненависний
Навік мені й діткам цим,
Сиротам, він стане.
Антистрофа II
480] Таж ані мати рідна
Лягти в землю за сина
Не схотіла, ні батько-старець;
Не рішилися вмерти,
Щоб жити міг
Той, кого зродили,
Й сором їх не отямив, сивочолих!..
А ти - в розквіті віку! -
Померши замість мужа,
Із світу пішла... О, коли б то мені
490] Мила дружина, жона така трапилась -
Рідкісне щастя! - зо мною б жила вона
До схилу літ, до межі -
Та й журби не знала б! [38]
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Геракл.
ГЕРАКЛ
Ферейські поселяни, чи застану я
Адмета зараз дома, підкажіть мені.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Феретів син у себе. Не виходив ще.
Та що Геракла привело в Фессалію,
В ферейське місто? Видно, пильна справа є?
ГЕРАКЛ
Служу в Тірінфі нині - Еврістеєві.
ПРОВІДНИК ХОРУ
500] Куди мандруєш далі? Що ти ще звершиш?
ГЕРАКЛ
По четверню йду Діомеда з Фракії.
ПРОВІДНИК ХОРУ
А це можливо? Чужоземця знаєш ти?
ГЕРАКЛ
Не знаю. В край бістонський не ступав іще.