Поводилися вони досить холодно. Вони почувалися ошуканими.
Пуаро затримав їх, піднявши руку догори.
– Дуже прошу, ще секунду! Я маю сказати одну річ. Так, сьогодні ми розіграли комедію. Але якби все було по-справжньому, вона могла б стати трагедією. За певних умов убивця може завдати третього удару… Звертаюся до всіх присутніх. Якщо комусь відомо щось пов’язане з цими убивствами, будь ласка, повідомте про це зараз же. На цьому етапі мовчання може бути вкрай небезпечним – смертельно небезпечним. Тож я прошу ще раз – якщо комусь щось відомо, скажіть про це тепер…
Серові Чарльзу здалося, що Пуаро звертається до міс Віллз. Якщо так – даремно. Ніхто нічого не сказав.
Детектив зітхнув. Опустив руку.
– Що ж, хай так. Я вас попередив. Більше я нічого не можу вдіяти. Пам’ятайте: мовчати небезпечно.
Але і тепер ніхто нічого не сказав.
Гості незграбно розійшлися.
Еґґ, сер Чарльз і містер Саттертвейт залишилися.
Дівчина ще не вибачила бельгійцеві. Вона сиділа дуже прямо, на щоках палав рум’янець, в очах мерехтіла лють. Вона намагалася не дивитися на сера Чарльза.
– Майстерний трюк, Пуаро, – схвально сказав актор.
– Неймовірно, – посміюючись, підтримав містер Саттертвейт. – Важко повірити, що я не помітив, як ви підмінили келих.
– Ось чому, – пояснив чоловічок, – я не міг нікого попередити. – Експеримент міг вдатися лише за умови, що ніхто нічого не знав.
– Ви лише заради цього все це затіяли – перевірити, чи можна непомітно поміняти келихи?
– Ну, не лише. В мене була ще одна мета.
– І яка ж?
– Я хотів поспостерігати за реакцією однієї людини на смерть сера Чарльза.
– І якої ж? – різко запитала Еґґ.
– А, це мій секрет.
– І вам вдалося відстежувати реакцію? – поцікавився містер Саттертвейт.
– Так.
– І?
Пуаро не відповідав. Лише похитав головою.
– Ви не скажете нам, що побачили?
Чоловічок повільно відказав:
– Я побачив неприховане здивування…
Еґґ зойкнула.
– То ви хочете сказати, – запитала вона, – що викрили вбивцю?
– Можна й так сказати, якщо вам цього дуже хочеться, мадемуазель.
– Але тоді виходить, що ви знаєте все?
Пуаро похитав головою.
– Ні, навпаки. Я взагалі нічого не знаю. Бо, розумієте, я не знаю, чому вбили Стівена Беббінґтона… А це ж основне – мотив.
У двері постукали, і до кімнати зайшов служка, простягнувши телеграму на таці. Бельгієць відкрив її. Змінився на обличчі. Передав телеграму серові Чарльзу. Еґґ прочитала її вголос, зазирнувши тому через плече.
Приїжджайте терміново. Я знаю дещо важливе про смерть Бартолом’ю Стренджа. Марґарет Рашбріджер.
– Місіс де Рашбріджер! – вигукнув сер Чарльз. – Отже, ми мали рацію. Вона має стосунок до цієї справи.
Розділ дванадцятий
День у Ґіллінґу
Одразу ж розгорілася дискусія. Дістали залізничний довідник. Вирішили, що краще їхати ранковим потягом, ніж автомобілем.
– Нарешті, – промовив сер Чарльз, – роз в’яжемо цю частину задачі.
– На вашу думку, яке в неї вирішення? – запитала Еґґ.
– Навіть не уявляю. Але воно має прояснити справу Беббінґтона. Якщо Толлі зібрав усіх тих людей з певною метою – а я відчуваю, що саме так і було, – тоді сюрприз, про який він говорив, має бути якось пов’язаний із цією Рашбріджер. Думаю, можна виходити з цього, чи не так, мсьє Пуаро?
Детектив задумливо похитав головою.
– Ця телеграма все ускладнює, – пробурмотів він. – Але ми мусимо діяти швидко – надзвичайно швидко.
Містер Саттертвейт не розумів чому, але чемно погодився.
– Звісно, ми поїдемо першим ранковим потягом. Ем, тобто чи всім нам треба їхати?
– Ми з сером Чарльзом планували їхати в Ґіллінґ, – повідомила Еґґ.
– Це можна відкласти, – сказав сер Чарльз.
– Не думаю, що нам треба щось відкладати, – заперечила дівчина. – Нам не обов’язково їхати в Йоркшир усім разом. Це абсурд. Нащо вирушати цілим натовпом? Мсьє Пуаро й містер Саттертвейт їдуть у Йоркшир, а ми з сером Чарльзом – в Ґіллінґ.
– Мені було б цікавіше розібратися в справі цієї Рашбріджер, – зізнався актор якось трохи тужливо. – Розумієте, це я говорив зі старшою медсестрою, я, так би мовити, це розпочав.
– Тому вам краще триматися осторонь, – відповіла на це Еґґ. – Ви обдурили старшу медсестру, і місіс де Рашбріджер, прийшовши до тями, побачить у вас запеклого брехуна. Набагато важливіше, щоб ви поїхали в Ґіллінґ. Мати міс Мілрей говоритиме з вами більш охоче, ніж з іншими. Її донька працює на вас, тож вона вам довіриться.
Сер Чарльз поглянув в обличчя Еґґ, захоплене, осяйне.