Потім підвівся Орлина Голова.
— Брат мій Щире Серце говорив добре,— сказав він.— Небагато прожив він зим, а мудрість його велика. Ми раді, що маємо нагоду показати йому нашу дружбу й виконаємо його бажання. Я сказав!
Рада закінчилась. Вожді вийшли з вігваму, і всі зібралися навколо полонених.
— Собаки білочолих! — звернувся Орлина Голова до бандитів.— Рада великих вождів могутнього племені команчів вирішила вашу долю. Ви жили, мов дикі звірі. Постарайтеся ж померти не так, як помирають полохливі старі жінки. Будьте мужні, і Великий дух — володар життя, можливо, зглянеться на вас.
— Ми готові,— гордо підносячи голову, відповів за всіх Франк— Прив’язуйте нас до стовпа тортур, вигадуйте найлютіші муки, ви не почуєте від нас ні стогону, ні скарг.
— Брат наш Щире Серце,— продовжував вождь,— клопотався за вас, і рада зважила на його волю. Вас не піддаватимуть тортурам.
Така поблажливість не тільки не обрадувала бандитів, а навпаки — обурила їх. Білі, що живуть у преріях, часто переймають не лише звичаї, а й психологію індійців. Тому спершу бандити сприйняли сказане Орлиною Головою як зневагу до себе й почали ремствувати.
— Яке право мав Щире Серце клопотатися за нас?— закричав Франк.— Хіба він не вважає нас за мужчин? Хіба він гадає, що піддані тортурам, ми будемо кричати й просити пощади? Ні, не діждете цього! Прив’язуйте нас до стовпа тортур. Вам ніколи не вдасться вигадати такі муки, яким піддавали ваших воїнів ми, коли вони потрапляли нам до рук.
Трепет гніву пробіг по лавах індійців, а бандити вітали слова Франка схвальними вигуками.
— Собаки! Кролі!—кричали вони.— Команчі — старі баби! їх слід було б повдягати в спідниці!
Щире Серце підійшов до полонених і, піднісши руку, мовив:
— Ви невірно зрозуміли слова вождя. Вам самим надається право обрати собі смерть. Отже, це не образа, а визнання вашої мужності. Людина, яка сама карає себе за свої злочини, хоробріша, ніж той, хто ображає своїх ворогів, щоб розлютити їх і тим уникнути мук і прискорити свій кінець біля стовпа тортур. Ось мій кинджал. Вам порозв’язують руки, і ви, взявши його, самі заподієте собі смерть.
Бандити перезирнулись, і, після хвилинного вагання, всі як один заявили про свою згоду.
— Розв’яжіть їм руки! — наказав Щире Серце.
Перший, показуючи приклад іншим, узяв кинджал
Франк.
— Спасибі і прощавайте! — твердим голосом сказав він Щирому Серцеві і, розстебнувши сорочку, повільно встромив кинджал собі в груди.
Таким чином було знищено страшного капітана Уактено і всю його зграю.
XIX
ДОН РАМОН ГАРИЛЬЯС
Коли генерал зайшов, нарешті, до печери, донья Люс, побачивши його живого й здорового, була щаслива невимовно. Обнімаючи свою палко улюблену племінницю, генерал теж був безмежно щасливий, і вони довго розповідали одне одному про все, чого їм довелося зазнати під час цієї короткої, але тяжкої розлуки.
— Прикро мені, дитя моє,— говорив генерал,— що через мою необачність і нерозважність вам загрожувала така страшна небезпека. Тепер годі. Ми негайно покинемо ці небезпечні місця й повернемося додому.
Серце дівчини стислося, й вона відвернулась, щоб приховати своє хвилювання.
— Що вам таке, Люсіто ? — стурбовано спитав її дядько.— У ваших оченятах бринять сльози?
— Нічого, дядечку, це так...— опускаючи очі, відповіла дівчина— А коли ми маємо виїжджати?
— Завтра ж, якщо це буде можливо. Навіщо зволікати? Експедиція, від якої залежало щастя останніх днів мого життя, на жаль, не вдалася, і нам більше нічого тут робити. Ми й так занадто рискували. Розшуки мої не принесли мені нічого, крім розчарування.
— Які розшуки, дядечку? Що ви маєте на увазі?
— Нічого, дитя моє. Є речі, про які краще не згадувати. Минуле не повернути, а я зробив марну спробу воскресити його і натомість мало не занапастив ваше життя. Облишмо цю тему. Поговоримо про щось інше. Між іншим, я досі не познайомився з матір’ю Щирого Серця, а я мушу подякувати їй за все, що вона для вас зробила. Вона тут?
— Тут, але вона робить зараз перев’язку Веселій Вдачі.
— Бідолашний юнак! У якому він стані?
— О, йому вже краще, дядечку. Лікар каже, що рана не дуже серйозна й що за кілька днів він буде на ногах.
— Ну, слава тобі, боже. Це мужній і відважний юнак.
І як самовіддано він любить свого друга! Заради нього він ладен був віддати своє життя. А втім, Щире Серце тут люблять усі, і, здається, його просто не можна не любити.