Юстас».
ЕКСКУРС № 2: «ПОЛІТИКА І АРМІЯ»
Штірліц хоч і був згоден із твердженням, що історичні паралелі небезпечні, а проте знову й знову в своїх роздумах сягав у давнину, вивчаючи сучасне. Він вважав, зокрема, що Ксеркс став володарем Азії тільки тому, що Галтіса, сестра великого Кіра, бабуся наступника, бувши справді всемогутньою, любила хлопчика за його лагідну тендітність. Вона втомилася жити серед воїнів з їхніми галасливими пиятиками та масними балачками про розпусних жінок — тільки замолоду їй подобалось бути нарівні з героями битв, а на старість їй закортіло відчути дивовижне й гірке благо жіночності.
Ксеркс, ставши царем персів, любив приходити в палац до Галтіси пізно увечері, коли закінчувалися стомлюючі наради з членами вищої ради, зустрічі з сатрапами завойованих провінцій, яких викликали для звіту, з начальниками військових з'єднань, що інформували про становище на кордонах, та з економістами, які відповідали за стан казни.
Тільки тут, у бабусі вдома, Ксеркс знову почував себе улюбленцем, він голосно сміявся, розповідав про пережитий день, і Галтісі здавалося, що онук продовжує свої дитячі ігри, удаючи з себе Мардонія, природженого воїна, що втомився жити вдома, у родинному колі, без битв, далеких доріг та нових невільниць; Артабана, який пізнав усю принадність вищої політичної інтриги, котру уявляв подібною до історичного трактату, присмаченого хорошою поезією, приємною і зрозумілою богам, і через те такою принадною для смертних.
Галтіса любила Ксеркса, і та любов жила в ній укупі з постійним відчуттям тривоги за онука: доброта і юність у світі сильних — небезпечні якості людського духу, бо тільки сила може здолати силу.
Галтіса виховувалася в домі тирана, який з дванадцяти років запрошував улюблену сестру на розмови з іноземними послами, щоб дівчинка змогла пізнати стратегію політичної боротьби. Великий Кір дозволяв сестрі говорити геть усе, що вона вважала за потрібне сказати.
Ставши дружиною сатрапа, що відкрив Азії рівнини ї горби Європи, Галтіса сказала йому:
— Скільки прекрасних чоловічих облич перебачила я у своїх мріях, скільки слів сказали мені неіснуючі коханці, скільки ніжності зазнала я у снах своїх… Не кажи мені про свою пристрасть: ти чесний, тож коли ти схочеш завести нову подругу, тобі буде соромно дивитися мені у вічі, і ти накажеш отруїти мене, і це занапастить тебе, бо я сестра Кіра, і боги помстяться тобі. Стався до мене, як до друга. Коли ти захочеш влаштувати вакханалію, як це робив мій брат, щоб утихомиритися після важких розмов із ворогами, скажи мені, і я поїду в гори, а ти супроводжуватимеш мене до перших постів, та й повернешся і будеш щасливий, відчуваючи свою силу і велич: дружина сатрапа повинна дозволяти йому відчувати власну могутність. Не тримай коло мене євнухів — я ненавиджу підглядачів, вони зрадники за вдачею, бо хто зрадив раз, зрадить і вдруге. Вір мені, тоді я зможу бути для тебе тим, ким була для брата.
Сатрап був щасливий у шлюбі. Він не криючись, на очах у помічників радився з дружиною, він оддавав їй шану на людях, немов богині, провівши перед тим ніч в оточенні вакханок, і оця його свобода лякала решту сатрапів, бо коли людина сильна вдома, де найважче бути сильною, то, значить, у відношенні до чужих могутність його незрівнянна і страшна; тільки коли володар не приховує своїх бажань од ближніх, тільки тоді він досягнув найвищої влади.
… Годинами просиджуючи з онуком, пильно стежачи за тим, щоб невільники вчасно подавали улюблені Ксерксові страви, Галтіса думала, як їй зробити, як, не лякаючи хлопчика, сказати про ту постійну загрозу, що супроводжує кожен його крок. Як ніхто інший, вона знала, що саме по-справжньому захоплює онука. Ксеркс блискуче розповідав їй історії морських подорожей, давав свою оцінку битвам часів вавілонського розквіту, цікавився звичаями далекої Спарти й жартома зазначав, що звичай спартанців — після загибелі володаря на полі бою закривати на десять днів торговицю і суд — неможливий у персів, оскільки позови і торгівля — два найулюбленіші заняття підданців. Він звертав свій погляд у минуле, але не так, як це робили Кір чи Дарій, не в ім'я майбутнього, а задля свого задоволення: що може бути приємніше од парадоксальних роздумів, під час яких відточується розум і розвивається риторика!
Галтіса постійно боялася, коли б хлопчик не вирішив, що, ставши царем, він знайшов підданих. Вона знала, що тільки розумний баланс сил може врятувати життя Ксеркса. Вона розуміла, що, був би він простолюдином, не позначеним печаттю богів, усе було б просто й звичайно. Однак життя царя нерозривно пов'язане з його престижем, а престиж — це завжди дія, і не оборонна, а наступальна. Його престиж — це престиж царства, і честолюбці завжди можуть увійти в коаліцію з іншими честолюбцями, якщо доведуть, що за своїм рівнем престижі не відповідають один одному; тоді, скажуть вони, порятунок у перевороті і вбивстві того, хто виявився нижчим од задуманого ними ідеалу.