Кучма: А! Да, да!
Плющ: Я кажу: «Леонід Данилович, ви вже Павла [слово нерозбірливо]». Ви кажете: «Да» [декілька слів нерозбірливо говорить крізь сміх]. Я кажу: «Не треба його брать, ну не ето всьо». Ви кажете: «Скажи йому сам». Тут входить Павло, я кажу: «Павло, так шо, вже [декілька слів нерозбірливо]». «Да, це я вже дав добро». Я кажу: «Павло, не нада тобі це [слово нерозбірливо]». І отака пауза. А ми тоді на другий день поїхали в Запоріжжя і привезли Дем’янова і я вже нічого не міг, уже по [декілька слів нерозбірливо]. Сказать протів Дем’янова, значить, я вродє ето дєло. І тим більше в [слово нерозбірливо] я знаю голову ісполкома, колеги були...
Кучма: [перебиває] Слабенький Дем’янов, да?
Плющ: Да, Володя, да. Ну, вроді й не був сильним головою виконкому, він не вважався таким сильним, от. А Павла тоді я отговорив очно був.
Кучма: Ну, я тоді не настояв все, я тоді вагався просто. Я ж радився з усіма, кого віце-прем’єром по селу брать.
Плющ: Да.
[Голосно говорять разом Кучма і Плющ; декілька слів нерозбірливо.]
Кучма: А є така річ, шо тоді виступав, коли його представником президента, а я пропонував тоді Пустовойтенка, чесно кажучи.
Плющ: Да і Валерія Павловича була кандидатура, но вона зразу отпала. Його поставили тоді [слово нерозбірливо]. Валерій Павлович дуже хотів.
Кучма: Валерій Павлович дуже хотів. Богатир, абсолютно точно, він був слабий [декілька слів нерозбірливо] побув, він уже послом в Казахстан. Ну, він непогано там працював, так сказать.
Плющ: Валерій Павлович при [слово нерозбірливо] його оце, знаєте, був суд і жінка подала на розвод. І питають: «Ну чого ж, він чоловік такий собі». «Та, — каже, — він чоловік хороший, но я вже не могу, не видержую [декілька слів нерозбірливо]». Каже: «Ото стою, піч топить, він уже [декілька слів нерозбірливо], я уже не можу». Його питають: «А ти шо скажеш?» «Та я, — каже, — оце дивлюсь і слухаю вас, шо я вам скажу, я й зараз хочу». І Валерій Павлович...[всі дуже голосно сміються].
Кучма: Павло не проявлявся остаточно до тих пір, поки він не став прем’єр-міністром, він готував схеми, відпрацьовував все. А потім він пішов уже пішов в відкриту, наглу і...
Плющ: Він як прем’єром став, то він уже думав про слідуюче. Він уже думав про слідуючого [слово нерозбірливо].
Кучма: Такий шовковий на будь-якій нараді.
Марчук: А мені розказують, шо так це коли вас нема, то почули б шо. Це він коли, як не зверху, такий... А як його сам там кишки [декілька слів нерозбірливо].
Плющ: Но в нього даже елементи садізма, в нього проскальзували, вони такі...
Кучма: Вже коли я [два слова нерозбірливо] в Дніпропетровську, вони його боялись, як [слово нерозбірливо], вони й сьогодні його бояться.
Марчук: Дехто ше боїться, да.
Кучма: Боїться. Ну, їхні ж ці вбивства, то всі знають, шо це його рук справа. Не поодинокі ж, так сказать, вбивства, а... А коли він взяв «Матроса», забетонували його так могилу, шо кошмар. Нічим не зрушиш, шоб [декілька слів нерозбірливо] нічого. А коли став ще напочатку там [декілька слів нерозбірливо] вирішили подивиться на той, то внутрі вже нічого не було, все вийнято було.
Плющ: А от росказують, шо дуже батько зараз переживає, дуже плаче, бо постійно... Батько ж, кажуть, дуже порядний.
Кучма: На селі живе.
Плющ: І батько не може ж цього переносити. То це вродилося таке, вродилося таке. Но він... замашка була [декілька слів нерозбірливо] розкривається. Женя ж тоді помалкував, ну а він із замашками був великими ще при радянській системі. От Володя каже, шо він [декілька слів нерозбірливо], а Женя ж був завотдєлом. Женя звонив, значить, там шо жене все ето дєло, а він у Жені начальником управління. Він приїжджав і Жені пропонував такі взятки, вже великі.
Кучма: Вже в ті часи?
Плющ: Да, вже в ті часи, вже в нього була налажена. Допустім, от техніка, допустім 10 комплектов техніки, допустім 10 тисяч отдаю налічнимі. Це вже була сістема, не він же брав тєхніку, а він ділив уже.
Кучма: За нього взялись органи тоді, коли кинули велику кількість машин для розрахунків по селу.