Марчук: Да, да.
Литвин: Як зачистки ці робили.
Кучма: Та я...
Литвин: [перебиває] І потім [декілька слів нерозбірливо] їх винищував. Це просто страшне. А найбільше цікавих матеріалів [декілька слів нерозбірливо] не читали, це обласні архіви. Бо всі ті партійні архіви треба було послати [декілька слів нерозбірливо], а там лежить таке. Там одні подвижники працюють. І коли вони бачать, шо в тебе таке відношення серйозне до архіву, вони тобі готові все..
Кучма: [перебиває] І підказати...
Литвин: І підказати. Да. Це кладезь...
Марчук: Взагалі, архіви наші ше не [слово нерозбірливо]. А в Москві які [декілька слів нерозбірливо] архіви української взагалі нашої біографії.
Плющ: Я там бував ще в Саянах в санаторії. Полковник міліції у відставці із Закарпаття Петро, зараз вилетіло прізвище, все життя після війни в міліції і так далі. Ну випили вже добре, він розказує, які зараз настали, які непорядки. Я кажу: «От харашо вам було робить, у вас тоді порядок». «Да ви шо!» Я кажу: «Ну як?» «Іван Степанович, я вам розказую, от я, допустім, начальник міліції, (а він у багатьох районах був начальник міліції). От я віжу — вот так — подозрітєльний чєловєк, руководитель он так нєпокорний, я собіраю матеріал. Насобирав-насобирав, пріхожу к пєрвому і осторожно докладиваю [голосно сміються], какая будєт реакція. Віжу, нормальная, я ему тогда виваліваю. Он говорит: «Знаєш что, давай нє так. Ти завтра приходь, я його приглашу, я заберу білєт, а ти наручніки одінеш». І всьо [всі голосно сміються]. Так-от, я йому тоді кажу: «Йоб же твою, тода значить, так ти считаєш, шо це порядно? Як тобі не це, як тобі не ето?» Шо ви думаєте, перегортаємо [слово нерозбірливо] і очнулися і от чуло моє серце. А ви знаєте, як я туди попав? Кажу: «Як?» «От, — говорить, — нас було два сина у батька. В 44-му році заходять позно ввечері ночью, кажуть: «Давай старшого!» «Куди?»«Давай старшого» Батько там, мати в плач. Вони кажуть откритим текстом: «Хочеш по-харошому, давай одного, а одного тобі оставимо. Не хочеш, будеш вознікать, зараз обох заберем» Каже: «Мати плаче, батько взяв два сірники, один зламав, по головочкам вировняв і каже: «Оце котрий витягне, той і піде». І я витягнув розламаний — і оце я так очутився в міліції». Оце він тут же казав про порядок і тут же розказав...
Марчук: [перебиває, декілька слів нерозбірливо], а потім друга хвиля, коли [декілька слів нерозбірливо], це в 30-ті роки, а потім в 40-і роки. Спецінспекція приїзжала і... читаєш, дивишся, йо, дійсно, розстріляні за те, шо розстрілювали невинних. І написано все так, ніби сьогоднішній документ. Виявлєни там серьйозниє нарушенія соцзаконності, злоупотрєблєнія та-та-та. А потім через три-чотири роки і цих розстріляли або посадили.
Плющ: [декілька слів нерозбірливо] делегати з’їзду, коли Сталіна провалили і йому перший прийшов, хто доложив результати голосування, то він спокойно сказав, каже, шо, оказивается, вони там глупий чєловєк, главноє в виборах нє то как голосуют, а главноє, как счітают. І тут же його набрав, другі результати оголосили, но зато всі знали, як голосувать. І він для того, шоб не було свідків, всіх полностю унічтожив, всіх, хто були делегатами з’їзду. Полностью, вот сістєма работала.
Марчук: А знаєте, як [декілька слів нерозбірливо], ше я був присутній. Не могли ніде знайти в архівах матеріали по цих польських офіцерах розстріляних. Не було ніде в КДБ, ніде. Перерили по всьому Радянському Союзу, коли вже поляки поставили, і випадково це наші українські хлопці [декілька слів нерозбірливо] знайшли в архівах конвойних військ. Думали, шо в КДБ, перевернули все, думали, шо десь хтось заховав, а потім архіви МВС, і знайшли в конвойних військах.
[Чути як всі раптом піднімаються і виходять.]
Запис розмови Леоніда Кучми з Юрієм Кравченком
10 липня 2000 р.
Кравченко: Там все заказные. Кулік туди співає.
Кучма: Суркіс і Медведчук платять, канешно. Величезні гроші.
Кравченко: Та там же у них гроші великі.
Кучма: Там їх треба...
Кравченко: Нє, ми матеріали собираємо.
Кучма: ...Нада їх.
Кравченко: Ми матеріали собираємо. Буде час «Ч» — ми їх...
Кучма: Ми не можемо їм віддавати всю Україну.
Кравченко: Саме страшне те, що вони за... з тим «Яблоком», з Бродським, а в тих вже є регіональні отдєлєнія, а в регіональних отдєлєніях — фінансисти. Банкири і держателі засобів масової інформації. А це така сітка. Ви знаєте, якщо дати команду, щоб в один день почали лупити по комусь, то це... коли регіональна преса починає підгавкувати...