В будь-якому військовому конфлікті найбільше страждають непричетні. До них належать найперше жінки та діти. Можна годинами показувати фотографії та кінохроніку з їхніми переляканими обличчями, сльози та крики розбурханого натовпу, що прагне миру, тиші та спокою. Донедавна на сході України люди сприймали мир та спокій як щось належне і відповідно не цінували. У Німеччині під час Другої Світової війни також гинули жінки та діти. Існували кадри німецької кінохроніки, що демонстрували налякані обличчя німців. Провина Гітлера, нацистів та німецької армії від цього не була меншою.
Важко знайти психічно здорових людей, які скажуть: «Я за те, щоби кров лилась рікою». Здебільшого всі завжди закликають до миру. Гітлер зі Сталіним також говорили про мир, а Черчилля назвали провокатором війни. Існує певна категорія людей, до чиїх слів варто ставитися з обережністю, оскільки вони використовують мову для дезінформації. На жаль, до таких людей належить Путін. Він не планує оголошувати Україні та Європі війну, як не оголошував війну Гітлер, нападаючи на сусідів. В кінцевому підсумку 3 вересня 1939 року війну Німеччині оголосили Англія та Франція.
Росія також веде свою європейську війну без оголошення, видатки на неї частково оплачує Україна — через платежі за російський газ. Російське телебачення, що абсолютно контролює ефір, цілодобово зловтішається стосовно українських втрат та знущається над безпомічними українцями, які ніяк не можуть зрозуміти, що їх планують перемогти та підкорити, як поляків у 1939–1941 рр. Усвідомити це дійсно дуже важко, практично неможливо. Євреї також ніяк не могли зрозуміти, за що їх ненавидить та знищує Гітлер. Така відсутність розуміння та раціонального пояснення того, що відбувається, євреїв не врятувала. В абсолютній своїй більшості вони були знищені. У сьогоденні українців (як і у випадку поляків та євреїв в роки Другої світової війни) капітуляція не принесе спасіння. Спасіння прийде лише через боротьбу з агресором та боротьбу з олігархами, які скоріше об’єднаються з агресором, аніж з власним народом.
Економічна та військова потужність сучасної Росії — це блеф, піар-проект, що успішно працює за допомогою кількох російських телеканалів. У Радянському Союзі центральне телебачення постійно показувало у програмі новин «Время» («Час»), як радянські трактори орали поля, як транспортери зсипали пшеницю до вантажівок, як потім з пшениці випікався хліб і як щасливо жили радянські люди. Сьогодні ми знаємо, що нічого цього не було. Була одна кінокамера, працював один трактор, рухався один конвеєр, одна вантажівка, і найняті за гроші актори зображали щасливу радянську сім'ю. А пшеницю купували в США і Канаді. Так і тепер. Ніхто до пуття не знає і не скаже, скільки у Росії літаків, які літають, та танків, які зрушать з місця. Може виявитись, що міць російської армії це лише блеф Путіна. Навіть у цьому він має за взірець Гітлера, який одвічно перебільшував міць Німеччини та німецької армії.
Росія бідніша від Заходу. Росія — велика бензоколонка та газове сховище. Якщо російські нафту та газ купують — Росія має гроші. Якщо ж їх не купують, або купують, але не в Росії, або ж купують за демпінговими цінами — Росія грошей не матиме. Це банальна істина. Вся історія газової війни Росії з Україною це доводить.
Якби Росія мала гроші на війну з Україною, то вона б не шантажувала її припиненням постачання газу, а просто зупинила б постачання, першого дня, ще в березні, під час анексії Криму. Не варто жити в полоні ілюзій, що Росія зацікавлена у благополуччі та стабільності незалежної України. Путінська Росія, з якою світ зіштовхнувся сьогодні, зацікавлена цілком у протилежному. Проте й репліки про те, що Росія, мовляв, «зітре Україну на порох» — також блеф. Україна — друга за територією європейська країна, що ледь-ледь поступається Франції. Росія не може «стерти Україну на порох». Проте повільно душити Україну, область за областю, та ще й за українські гроші — може.
Поки що Росія за українські гроші створила самоокупний проект із захоплення України й український уряд їй у цьому допомагає. За ці ж гроші Путін може підкуповувати чиновників, надто тих, від кого залежить питання виплачувати чи не виплачувати «борги за газ». Спираючись на агентуру КДБ-ФСБ в європейських структурах, Путін може чинити тиск на Україну для того, щоби Україна погодилася на російські ціни на газ, на повернення «боргів» та на систему передоплати.