Після катастрофи, що спіткала Європу — Другої світової війни — в Європі боялися двох речей: війни й приходу до влади фашистів. Другої остерігалися більше, бо фашизм неминуче веде не просто до війни, а до великої війни. Свого часу режим Слободана Мілошевича знищили саме тому, що Європа побачила в ньому нового диктатора, нового Гітлера, що здійснював черговий геноцид. Після Другої світової війни європейці не могли допустити такого. Коли Мілошевич почав асоціюватися з Гітлером, його знищили.
Звісно, що Росія не Югославія, й ліквідувати проблему, що виникла через експансію Росії, не можливо бомбардуваннями, як у Белграді. Але те, що її потрібно вирішувати, у 2014 році зрозуміли всі. Й це глобальний прорахунок Путіна: він не розуміє рівня конфлікту із Заходом. Подібне відбувалося і з Гітлером, який напав на Польщу, та вважав, що слабкі й нерішучі Франція та Англія це проковтнуть, як до того проковтнули окупацію Чехословаччини.
До великої війни Путін готується як може. Військові навчання проводяться Росією у всіх прикордонних зонах, від Курил до Калінінградської області, від Чорного моря до Балтійського. 5 травня 2014 року російський уряд в односторонньому порядку розірвав підписану у 2001 році з Литвою двосторонню угоду про додаткові заходи зміцнення довіри та безпеки. За цією угодою, російська сторона зобов'язувалась обмінюватись інформацією з Литвою про свої озброєння у Калінінградській області та здійснювати спільне з литовською стороною їх військове інспектування. Литва дотримувалась усіх умов даної угоди й не давала приводу для розриву договору. «Цей крок Росії демонструє її небажання забезпечити взаємну довіру й може вважатися ще одним кроком в напрямі руйнування взаємної довіри та системи безпеки в Європі», — йшлось в офіційній заяві міністерства оборони Литви. Зауважимо, що мова йшла про Калінінград, найвіддаленішу західну точку Росії. Поєднавши це з риторикою Путіна про створення потужного військового плацдарму в Криму, додавши до цього концентрацію російських військ на кордоні з Україною, наявність потужного військового угруповання у вигляді «миротворчих сил» у Придністров'ї, численні порушення російським флотом морських кордонів сусідніх держав, спільні військові навчання з Білоруссю, призови резервістів для літніх навчань, зміна закону про терміни та частоту призову резервістів, постійне збільшення витрат на озброєння, хамську провокаційну риторику наближеного до Кремля лідера Ліберально-демократичної партії Росії (ЛДПР) Володимира Жириновського та політику російського Центробанку, що активно скуповує золото, — очевидно, можна стверджувати, що Росія готується до великої війни.
Санкції Кремля «у відповідь» Європі та США також вказують на підготовку Росії до війни та довготривалої ізоляції. Росія знає, що після початку повномасштабних військових дій вона опиниться в абсолютній блокаді. До такої блокади й розриву з цивілізованим світом активно готується російська мілітаризована еліта. Кремль припиняє постачати газ в кредит, заздалегідь забороняє ввезення іноземних продуктів для того, щоб Росія поступово трансформувала своє господарство та розпочала годувати себе самостійно. Наближені до Кремля фінансово-промислові структури, на зразок «Лукойла», продають зарубіжні активи. Про наближених до Кремля «приватних осіб» не йдеться: вони давно готуються до війни та продають свої активи за кордоном. Все відбувається на тлі того, що російські стратегічні бомбардувальники знову почали порушувати повітряні кордони країн НАТО, а російські винищувачі — ганяються за натовськими літаками. Такого не спостерігалось від часів Черненка.
Найслабша ланка в політиці Путіна — відсутність союзників. Якщо союзниками Гітлера була Італія та Японія, а фюрер та фашистський рух знаходили підтримку в багатьох європейських країнах, то Путін таку підтримку не подбав. Сталінський Радянський Союз, звичайно, став переможцем у Другій світовій війні, коли разом з Англією та США воював проти Німеччини та Італії. Проте це не можна зрівняти з абсолютною самотністю теперішньої Росії. Воювати самостійно проти США, Англії, Німеччини, Італії та решти Європи є божевіллям, тим паче, що путінська Росія за могутністю не витримує порівняння зі сталінським Радянським Союзом.
Зрозуміло, Кремль розмахує китайським прапорцем як рятівним колом. Проте Китай тільки невігласам може здаватися монолітною державою. В тому вигляді, в якому він існує сьогодні, Китай утворився у 1949 році. Отож, Китай представляє давню цивілізацію, але молоду державу, зі своїми серйозними проблемами. Через те, що при існуючій комуністичній диктатурі контрольовані урядом китайські ЗМІ не повідомляють про всі проблеми цієї країни, менше їх не стає. Китай — остання країна, зацікавлена в порушенні світового порядку, світовій стабільності та війні в Європі. А в цілому світі і поготів. Китайська економіка зацікавлена насамперед у стабільності. За умов великої війни її порушать. Вплутуватися в міжнародній конфлікт на боці Росії Китай, зрозуміло, не буде.