Тому, що від штабу армії не було жадних директив, 3-тя дивізія, мавши на увазі своє головне завдання, розпочала бої за підступи до Вапнярського залізничного вузла. Згідно з наказом Комдива, 7-ий Синій полк мав захопити стацію Рахни й пильно доглядати напрямок на Жмеринку; 8-му Чорноморському полкові наказано здобути м. Томашпіль, а 9-му Стрілецькому — перейти до м. Джурин, як резерва дивізії.
7-ий полк здобув і тримав станцію Рахни, паралізуючи всі спроби ворога вибити його із станції. Під час оборони Синім особливо дошкулювали ворожі бронепотяги. Щоб забезпечити своє становище, полк. Вишнівський робить випад на станцію Ярошенка, в бік ст. Жмеринка, б'є червоних, захоплює один бронепотяг, полонених, декілька кулеметів і, виконавши своє завдання, повертає до ст. Рахни. В обороні позиції свого полку, він виявив позитивну ініціятиву й зручність. Його розвідачі знищили вибухом кілька метрів залізниці поміж ст. Рахни і ст. Юрківка. 8-ий Чорноморський полк, після тяжкого бою, зайняв м. Томашпіль. Червоні відступили до м. Комаргород.
Розділ ХХІІІ
Бій 8-го Чорноморського полку за м. Комаргород. Лицарська смерть полковника Оржеховського і його підвладних
Після того, як 3-тя дивізія, відірвавшись на короткий час від ворога, відпочила й перегрупувалася, вона розпочала вирішальну операцію за посідання станції Вапнярка та її околиць. 8-ий полк, без особливих перешкод з боку ворога, зайняв м. Комаргород і намагався здобути село Вапнярка, звідкіля червоні загрожували лівому крилу Чорноморців, але був загальмований міцним спротивом і контр-атаками червоних. Поважні сили ворога — до 1000 піхоти й 6 гармат — повели наступ на Комаргород водночас із північного й південного сходу. Наступ із Антополя загрожував правому крилу Чорноморців. Забезпечивши це крило, полк. Царенко веде бій головними силами полку з лавами ворога, що наступали широким фронтом із села Вапнярка.
На протязі дня він відбивається комбінованими контратаками й обороною, але надвечір Комдив одержав від нього наступне донесення:
"Пане Полковнику! Полк добре відбивається і не покине своїх позицій, але значні ворожі сили переважають"…
Таке донесення полк. Царенка свідчило, що його полк є в скрутному становищі й нема певностн, що він стримає наступ власними силами, і тому Чорноморці потребують підсилення. Амбіція командира й гонор полку не дозволяли Царенкові висловити відверто те, що Комдив зрозумів, а саме: "допоможіть, бо загрожує лихо!"…
Становище 8-го полку було дійсно дуже скрутне. Воно загрожувало погіршенням, бо на станції Вапнярці, згідно з одержаними відомостями, вивантажилася свіжа большевицька частина, що складалася з матросів і жовнірів. Жадних резерв, щоб підсилити Чорноморців, крім 9-го Стрілецького полку, не було, але останній, після форсовного маршу з Могилева, потребував бодай короткого відпочинку. Єдине, що міг Комдив зробити, це — зміцнити артилерію 8-го полку. З цією метою вислано до диспозиції полк. Царенка гавбичну батерію. Незабаром прибув до Чорноморців і сам Комдив, із своїм польовим штабом і влаштував свій спостерігавчий пункт на даху земської лікарні. Ніч минула спокійно.
Бій Чорноморців за м. Комаргород — 18-19-го червня 1919 р.
Зранку другого дня густі лави червоних розпочали наступ із сходу й півночі. Ворожі стрільна засипали Комаргород; дуже дошкулювала далекобійна гармата червоних із станції Вапнярка. Наші дві батерії стріляли по ворожій піхоті й батеріях влучно й безперестанку. Гармати дуже нагрівались. Одна з гавбнць розірвалася, на щастя, тільки легко поранивши кількох козаків із обслуги і самого Комдива. Ці чудові гармати були дуже зужиті, й тому під час кожного пострілу обслуга розбігалася й лягала, а один із гармашів стріляв за допомогою довгого шнура… Такий спосіб виснажував гармашів, але вони ретельно виковували свої обов'язки і тим виручали свою піхоту.